Дослідження космосу. Яке його майбутнє?
З ПАДІННЯМ Радянської комуністичної імперії всі космічні гонки припинилися. Тепер вчені позбулися своєї первісної спонуки — когось перевершити. Замість конкуренції, російські й американські дослідники космосу бажають співпрацювати і ділитися знаннями та досвідом. Але все ще існують цілі, яких слід досягнути, та питання, на які слід відповісти. Багато хто задає одне запитання: яка користь людству від цих всіх гігантських зусиль та витрат на космос?
В одній із публікацій НАСА говориться, що протягом минулих трьох десятиліть «було здійснено більше, ніж 300 запусків [автоматичних космічних станцій] з метою дослідження Сонячної системи, а також вдосконалення прогнозу погоди, всесвітнього радіозв’язку та дослідження природних ресурсів Землі». Чи результати оправдали велетенську суму грошей, вкладену в ці програми? НАСА твердить, що вони «відшкодували національну затрату часу, грошей та технічних талантів і вже почали робити свій внесок». НАСА, виправдовуючи витрати, говорить далі: «Близько 130 000 американців мають роботу завдяки космічній програмі проведення досліджень щодо вдосконалення вогнетривкої тканини і фарби, зменшення в розмірах та збільшення довготривалості радіоприймачів і телевізорів, вдосконалення пружності пластмаси, зміцнення клейкості, вдосконалення електронних контрольно-вимірювальних систем для хворих у лікарнях, вдосконалення комп’ютерної технології, а також завдяки іншим галузям досліджень».
Інша побічна користь космічної програми — це більш детальне картографування земної поверхні і навіть нижчих шарів ґрунту. У другий політ багаторазового космічного корабля входив експеримент «використовування відносно простого оптичного реєстратора». Це «мало бути простим геологічним дослідженням з використанням радара, який знімав топографію земної поверхні» (Дж. Дж. Тренто «Рецепт для катастрофи»). Але отримали несподіваний результат. «Коли космічний корабель повернувся і знімки... було проявлено, то виявили дороги та вулиці стародавнього міста, поховані під піском Сахари. Було виявлено багато цивілізацій». Окрім того, ми всі отримуємо ще іншу користь.
Яка буде погода?
Те, що багато людей вважає звичайним сьогодні, дивлячись телебачення, — це щоденний прогноз погоди, який створюється за допомогою наочного приладдя. Однак як це змінило наше щоденне планування! Звичайно, якщо збирається на шторм або на дощ чи сніг, можна про це вже знати за декілька годин наперед завдяки метеорологічним супутникам, що на навколоземній орбіті.
Метеорологічні супутники вже 30 років передають інформацію про погоду на Землі. В одній публікації НАСА говориться: «Ці супутники не тільки дають можливість краще зрозуміти наше навколишнє середовище, вони також допомагають нам захиститися від небезпек». У ній далі зауважується, що в 1969 році ураган найшов на берег дельти річки Міссісіпі, завдавши збитків на більше, ніж 1,4 мільярда доларів США. «Проте, завдяки передбаченню метеорологічного супутника, тоді загинуло тільки 256 чоловік, і більшість з них могла б врятуватись, якщо б взяла до уваги завчасне застереження і евакуювалася». Звичайно, це могло б бути корисним і в інших частинах землі, де люди часто переносять смертельні дії мусонів та штормів.
Дослідники космосу не тільки цікавляться, яку можна отримати побічну користь для мешканців Землі. Вони мають далекосяжні цілі. Отже, що відбудеться в майбутньому у зв’язку з дослідженням космосу?
Трудність будування орбітальної станції
Те, що багато вчених вважають великою необхідністю, — це чітко функціонуюча орбітальна станція. НАСА підраховує, що до 2000 року буде потрібно 30 мільярдів доларів США на докінчення орбітальної станції «Фрідом», яка зараз будується. Тому що на планування станції затрачено декілька років, то, згідно з джерелами НАСА, 9 мільярдів доларів вже витрачено. Але яким чином спеціалісти винесуть свою орбітальну станцію на орбіту? Підраховано, що американському космічному кораблю багаторазового використовування необхідно було б зробити принаймні 17 керованих польотів, аби винести «Фрідом» частинами в космос. Це була б дуже дорога та тривала операція. Яке могло б бути розв’язання проблеми?
Деякі пропонують, щоб росіяни та американці з’єднали зусилля і користувалися потужними російськими ракетами-носіями «Енергія», аби винести на навколоземну орбіту «Фрідом». Згідно зі словами Серджа Шмемана, журналіста газети «Нью-Йорк таймс», «Енергія», що наче «20-поверховий літаючий хмарочос», може прискорити втілення в життя американського проекту орбітальної станції. Росіянам потрібно доларів США, і це буде сприятлива можливість для хитрого капіталізму. Журнал «Новини США та світовий огляд» (англ.) заявляє: «Шість автоматичних «Енергій» змогли б винести цілу станцію дешево та без ризику людським життям».
Звичайно, не тільки Сполучені Штати Америки та Російська Федерація беруть участь у дослідженні космосу. Європейське космічне агенство через французьку компанію «Аріенеспас», між іншим, випускає одноразові ракети-носії для запусків комерційних супутників. Японія також досягає зірок і, згідно з інформацією, нещодавно опублікованою в «Айжіяуік», «до кінця цього століття Японія збирається стати першою азіатською країною, що покладе початок постійному перебуванню людини в космосі». Перший офіційний японський астронавт Мамору Морі планує здійснити семиденний політ у космос із космодрому на мисі Канаверал (Флоріда) в 1992 році. У цьому самому повідомленні говориться, що «цей політ є важливою прелюдією японських планів зробити свій внесок в орбітальну станцію «Фрідом» [США]. У цьому проекті також братимуть участь європейські та канадські дослідники космосу.
Заселення планет
Також інші бажання полонять уяву багатьох людей — бажання заселити та експлуатувати інші планети. Джордж Хенрі Ілайєс у своїй книжці «Прорив у космос — завдання для покоління» (англ.) пише: «Утворення міжпланетних цивілізацій дуже необхідне для нашого виживання... Ми, люди, зайняли цілу планету і тепер настав час переселятися на більші простори. Пуста Сонячна система чекає нас». Йому відразу в око впала планета Марс.
Впевнений у тому, що людина повинна летіти на Марс, Майкл Коллінз, колишній астронавт, який був пілотом корабля «Джеміні-10» в 1966 році, а також пілотом командного відсіку «Аполлону-11», на якому людина дісталася до Місяця. Він говорить у своїй книжці «Політ на Марс» (англ.): «Марс здається дружньою, досяжною і навіть гостинною планетою».
Брюс Муррей, який довгий час керує Лабораторією ракетних двигунів у Пасадені, є прихильником спільного американсько-радянського рискованого польоту на Марс. Він, як один із засновників Планетарного товариства, недавно заохочував проявити ініціативу під гаслом «На Марс... разом». Він говорить: «Марс — планета майбутнього. Марс становитиме поле спільної діяльності для членів майбутніх поколінь, які схильні йти на риск».
Маршал Бремент, колишній посол США в Ісландії, пише: «У цій галузі [космосу] дві країни можуть багато чого навчитися одна від одної. Радянська програма пілотованих польотів не знає собі рівних; радянські космонавти побили всі рекорди перебування на орбіті... Зобов’язання двох держав разом встановити станцію на Місяці, облетіти Венеру і зробити посадку на Марс могли б мати велику наукову цінність».
Планетарне товариство, засновником якого є Карл Саган, астроном із Корнеллського університету, опублікувало «Декларацію Марса», у котрій заявлялося: «Марс — це сусідній світ — найближча планета, на котру дослідники могли б здійснити м’яку посадку... Марс — це скарбниця наукових знань, які не тільки важливі при дослідженні самого Марса, але й проллють світло на походження життя і також допоможуть зберегти навколишнє середовище Землі». Вчені заінтриговані таємницею походження життя. Проста біблійна відповідь їх не задовольняє: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!» (Об’явлення 4:11; Римлян 3:3, 4).
Зустріч із проблемами
Однак Муррей разом з іншими вченими усвідомлюють деякі проблеми, пов’язані з такими довготривалими міжпланетними польотами. Наприклад, «астронавтам і космонавтам» потрібно було б затратити цілий рік, щоб здійснити міжпланетний політ на Марс. Отже, подорож туди і назад тривала б принаймні два роки, не враховуючи часу, проведеного на Марсі. Наслідки невагомості ще не вивчені повністю. В одній із публікацій НАСА заявляється: «Серед наслідків невагомості є такі: вихід певних мінералів із кісток, атрофія м’язів, якщо не робити ніяких вправ, і синдром космічної адаптації, одна з форм морської хвороби, що виникає тільки під час космічних польотів».
До цього часу людина ще не переносила такого довгого періоду впливу невагомості. Однак російські космонавти перебували в стані невагомості найдовше. Двадцять п’ятого березня 1992 року після десятимісячного перебування в космосі на космічній станції «Мір» 33-літній Сергій Крікальов повернувся на Землю. Він трохи хитався на ногах, коли вийшов з відсіку, але показав, що людина може вижити протягом довгого періоду невагомості. І проблема невагомості, з якою зустрілися росіяни, не єдина, на яку натрапляють «астронавти і космонавти».
Якщо посадити в обмежений простір групу людей на будь-який проміжок часу, то зрештою виникнуть проблеми, пов’язані з особистістю та психікою. Книжка видавництва «Тайм-лайф» під назвою «Вирушення в далеку дорогу» із серії «Подорож у Всесвіт» (англ.) заявляє: «Рівень роздратованості має схильність зростати з кожним тижнем космічного польоту. Протягом [радянської] космічної експедиції «Салют» диспетчери управління польотом помітили, що поступово зростала роздратованість космонавтів тим, що звичайно вони вважали дурницями... Диспетчери управління польотом протягом довготривалого перебування в космосі у 1977 році космонавтів Гречко та Романенко заснували «групу психологічної підтримки», щоб спостерігати за розумовим станом космонавтів». Гречко сказав: «Дух конкуренції в команді є найбільш руйнівним, особливо коли кожен починає старатися довести, що є найкращим». Він додає, що в космосі «немає психологічної віддушини. Там це набагато небезпечніше».
Отже, будь-яка довготривала міжпланетна подорож повинна бути всесторонньо зваженою справою, в якій слід взяти до уваги всі наукові, механічні та психологічні фактори. Бути терпимим один до одного не є такою легкою справою тут, на Землі, наскільки ж важче це в космічному кораблі. (Порівняйте Колосян 3:12-14).
Чи людина колись досягне планет?
Знаменита американська серія фільмів «Зоряна подорож» збуджувала апетит мільйонів людей до космічних експедицій. Які є подальші перспективи пілотованих досліджень інших планет? Розглядаються дві галузі — людина та божество. Зрештою, Біблія говорить, що Єгова «вчинив небо й землю! Небо,— небо для Господа, а землю віддав синам людським!» (Псалом 115:15, 16; Буття 1:1).
Ми вже побачили, що багато вчених є оптимістами щодо спроможності людства досягнути Марса й оселитися на ньому. Цікавість людини та її сильне прагнення знань, без сумніву, буде надалі підштовхувати людей розширяти горизонти своїх відкриттів. Згідно з офіційним повідомленням НАСА, одна з цілей космічного телескопа «Хаббл» — це «пошуки інших світів, інших галактик та походження Всесвіту». НАСА також заявляє: «Перспективи космічної діяльності XXI століття захоплюючі і стимулюючі. Ми можемо уявити собі такі досягнення, як заводи на орбіті, станції на Місяці і пілотовані експедиції на Марс. Тепер, після перетину кордону в космос, повороту назад вже нема».
Що можна сказати про це з біблійної точки зору? Щоправда, Бог наказав людині «розмножуватися, і наповнювати землю» (Буття 1:28). У цей самий час він наділив людину ненаситним бажанням більше дізнаватися про своє буття, включаючи біосферу, стратосферу і вище. Це буття включає в себе нашу маленьку Сонячну систему і зірки, які навколо неї. Отже, цар Давид був натхненим написати майже три тисячі років тому: «Коли бачу Твої небеса — діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,— то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?» (Псалом 8:4, 5).
Недавно телескоп «Хаббл» передав зображення гігантської галактики М87. Її описали як кульку світла, що містить у собі два трильйони зірок! Чи ви можете уявити собі цю цифру? Яка відстань до М 87? П’ятдесят два мільйони світлових років від Землі — «відносно близька міжгалактична відстань!» Будьмо відвертими: людина і Земля є безмежно малою величиною порівняно до велетенського космічного простору, розміри якого неможливо собі уявити! Що робить Єгова і буде робити у цьому всьому безконечному зовнішньому просторі, є за межами нашого розуміння. Незалежно від людського прагнення перебувати в зовнішньому просторі, на нашій планеті виникло одне спірне питання, яке в першу чергу мусить вирішитися внаслідок Божого втручання (Об’явлення 16:14-16).
Спірне питання вирішується
Спірне питання — це вибір між правлінням Бога та правлінням Сатани. Саме тому Свідки Єгови по всій землі проголошують, що Бог незабаром повинен вжити заходів для очищення землі від зла, деградації, душогубства, насильства та війни (Марка 13:10; 2 Коринтян 4:4).
Астронавти, які бачили нашу Землю з висоти сотень кілометрів у космосі, дивувалися красою цієї планети-самоцвіту. Якщо глянути згори, то на Землі не видно політичних кордонів, які розмежовують і ділять її. Це тільки прекрасний, загальний дім людської родини. Проте світ повний пожадливості, заздрості, брехні, експлуатації, несправедливості, терору, страху, злочинів і насильства. Що потрібно людям, щоб вони опам’яталися?
Біблія показує, що Бог Єгова, Творець Землі та її Власник, скоро буде діяти проти непокірних мешканців цієї планети. Тільки справді покірні залишаться, щоб жити на Землі. Потім ми побачимо, що Бог планує для слухняної людської родини (Псалом 37:11, 29; Об’явлення 11:18; 16:14-16).
[Рамка на сторінці 14]
Рятування супутника
НАСА в травні цього року провело успішну операцію, коли три астронавти з космічного багаторазового корабля «Ендевор» під час космічних маневрів зробили деякі маніпуляції зі супутником зв’язку, який важив 4080 кілограмів і не функціонував правильно. Вони підтягнули його до вантажного відсіку, де приєднали до нього нову ракету-носій. Потім цей супутник був запущений на вищу орбіту перед тим, як його знову опустили на робочу позицію 35 900 кілометрів над землею.
[Ілюстрації на сторінці 15]
1. Малюнок проекту космічної станції «Фрідом».
2. Одна з проблем, з якими зустрічаються космонавти міжпланетних польотів — невагомість.
3. Вигляд Землі з Місяця.
4. Венера.
5. Марс.
[Відомості про джерело]
Фотографії 1-4, NASA photo; 5 Photo NASA/JPL