Ви можете придбати свого брата

«Іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає,— ти придбав свого брата» (МАТВІЯ 18:15).

1, 2. Яку практичну пораду дав Ісус щодо залагодження справ, пов’язаних з провинами?

КОЛИ до кінця Ісусового служіння залишалося менше року, він ознайомив своїх учнів з кількома важливими уроками. Ви можете прочитати про це у 18 розділі Євангелії від Матвія. Один з тих уроків полягав у необхідності бути смиренними, як діти. Ісус також підкреслив, наскільки важливо стерегтися, щоб не привести до спотикання ‘одного з цих малих’, і одночасно наголосив на потребі намагатися повернути тих «малих», котрі збилися зі шляху, аби вони не загинули. А тоді він додав цінну практичну пораду щодо того, як залагоджувати конфлікти між християнами.

² Можливо, ви пам’ятаєте його слова: «А коли прогрішиться твій брат проти тебе [«якщо твій брат учинить гріх», НС], іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає,— ти придбав свого брата. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб «справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків». А коли не послухає їх,— скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви,— хай буде тобі, як поганин і митник» (Матвія 18:15—17). Виникає запитання: коли ми повинні застосовувати цю пораду та який підхід слід при цьому мати?

 3. Яким має бути наш загальний підхід до помилок інших?

³ Як підкреслювалось у попередній статті, оскільки всі ми недосконалі й схильні помилятись, нам потрібно працювати над тим, аби бути вибачливими. І особливо це стосується ситуацій, коли слова або вчинки кого-небудь із співхристиян завдали нам болю (1 Петра 4:8). Часто найліпшим розв’язанням є просто закрити очі на образу — простити й забути. Подібний крок можна вважати внеском, який сприяє атмосфері миру в християнському зборі (Псалом 133:1; Приповістей 19:11). Однак у деяких ситуаціях ви можете дійти висновку, що ліпше з’ясувати стосунки з братом або сестрою, чия поведінка вас образила. У таких випадках добрим керівництвом служать вищезгадані слова Ісуса.

 4. Як, говорячи в загальному, можна застосовувати пораду з Матвія 18:15, коли інші допускаються помилок?

⁴ Ісус радить, аби ви пішли й ‘виказали [у чому він провинився] поміж вами та ним самим’. І такий крок є мудрий. У перекладі Хоменка цю думку передано так: представ його провину «віч-на-віч». Якщо питання лагідно підняти в розмові наодинці, то, як правило, його буде легше вирішити. Брат, котрий зробив чи сказав щось образливе або неприємне, можливо, буде більш схильний визнати свою помилку лише при вас. Коли б під час розмови були присутні інші, недосконала людська натура могла б схилити його заперечувати або виправдовувати свою провину. Але якщо ви обговорите справу «віч-на-віч», може виявитись, що сталося просто непорозуміння і брат зовсім не згрішив та не заподіяв вам свідомої шкоди. І коли ви обоє зрозумієте, що сталося непорозуміння, то зможете залагодити його, не дозволивши дрібній проблемі перерости в конфлікт, який би міг зіпсувати ваші стосунки. Отже, принцип з Матвія 18:15 можна застосовувати і до незначних образ, котрі трапляються в повсякденному житті.

Що він мав на увазі?

5, 6. На які гріхи, згідно з контекстом, вказує Матвія 18:15 і з чого це видно?

⁵ Проте якщо бути точними, то Ісусова порада стосується більш серйозних справ. Він сказав: «Якщо твій брат учинить гріх...». У широкому розумінні «гріх» може бути будь-якою помилкою чи хибою (Йова 2:10; Приповістей 21:4; Якова 4:17). Однак, як показує контекст, Ісус мав на увазі серйозний гріх — настільки серйозний, що через нього на цю особу могли б зрештою почати дивитись ‘як на поганина і митника’. Що це значить?

⁶ Ісусові учні, які слухали ці слова, знали, що їхні співвітчизники не спілкувалися з поганами (Івана 4:9; 18:28; Дії 10:28). Вони також десятою дорогою обходили митників, тобто збирачів податків,— осіб єврейського походження, котрі почали заробляти на власному народі. Отже, якщо бути точними, в Матвія 18:15—17 мова йде про серйозні гріхи, а не особисті образи, які можна просто вибачити й забути (Матвія 18:21, 22)a.

7, 8. а) Якого роду гріхи повинні розглядатися старійшинами? б) Гріхи якої категорії два християнина можуть залагодити між собою, згідно з Матвія 18:15—17?

⁷ Під Мойсеєвим Законом деякі гріхи вимагали більшого, ніж простого прощення з боку ображеної особи. Про богохульство, відступництво, ідолопоклонство та статеві гріхи, як-от розпусту, перелюб та гомосексуалізм, необхідно було повідомляти старійшинам (або священикам), котрі мусили зайнятися розглядом такої справи. Це саме стосується і християнського збору (Левит 5:1; 20:10—13; Числа 5:30; 35:12; Повторення Закону 17:9; 19:16—19; Приповістей 29:24). Однак зауважте, що гріхи, про які тут говорив Ісус, могли залагодити між собою дві особи. Наведемо кілька прикладів. Спонукана гнівом чи заздрістю особа порочить репутацію свого ближнього. Християнин укладає контракт на виконання певних робіт до якоїсь конкретної дати і з використанням конкретних матеріалів. Інший християнин погоджується заплатити за виконану роботу згідно з графіком або ж по закінченню всіх робіт. Особа дає слово своєму роботодавцю, що коли той навчить його своєї професії, то протягом якогось часу або в конкретній місцевості вона не буде з ним конкурувати чи відбирати його клієнтівb. Якщо б у таких ситуаціях брат не дотримав свого слова і не розкаювався у цьому, такий учинок і справді був би серйозним (Об’явлення 21:8). Але питання подібних неправильних учинків можуть залагодити між собою ті дві особи, котрі залучені до справи.

⁸ Які ж кроки слід зробити, аби залагодити таку справу? Ісусову пораду часто розбивають на три кроки. Розгляньмо їх по черзі. Їх не слід уважати незмінними правничими процедурами; радше спробуйте зрозуміти дух Ісусових слів та не забувайте про мету, якої ви, керуючись любов’ю, бажаєте досягти.

Намагайтеся придбати свого брата

 9. Про що слід пам’ятати, застосовуючи Матвія 18:15?

⁹ Ісус починає так: «А коли прогрішиться твій брат проти тебе [«якщо твій брат учинить гріх», НС], іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає,— ти придбав свого брата». Зрозуміло, підставою для такого кроку не можуть бути лише здогадки. У вас повинні бути докази або конкретна інформація, яку можна було б використати, аби допомогти брату зрозуміти, що він учинив правопорушення і повинен залагодити справу. Такий крок найліпше зробити якомога швидше: це не дозволить справі стати ще серйознішою і не дасть братові укоренитися в неправильному способі мислення. Не забувайте також, що довге роздумування над справою може завдати шкоди і вам. Оскільки бесіда має відбутися між вами та ним самим, не треба розмовляти про це з іншими, аби заручитися їхньою підтримкою чи створити собі добру репутацію (Приповістей 12:25; 17:9). Чому? Бо це суперечитиме вашій меті.

10. Що допоможе нам придбати свого брата?

¹⁰ Вашою метою повинно бути придбати брата, а не покарати, принизити чи знищити його. Якщо він справді допустився правопорушення, то його взаємини з Єговою опинилися під загрозою. А ви, звичайно, хочете, аби він залишився вашим християнським братом. Імовірність успіху збільшиться, коли протягом усієї розмови ви будете спокійними, уникатимете жорстких слів, а в вашому голосі не відчуватиметься ноток осудження. Під час такої люб’язної бесіди пам’ятайте про одну важливу річ: ви обидвоє — недосконалі, грішні люди (Римлян 3:23, 24). Коли він усвідомить, що ви не розпускали про нього пліток і щиро намагаєтесь допомогти, питання може бути швидко вирішено. Такий доброзичливий, ясний підхід виявиться особливо мудрим, коли з’ясується, що ви обидва деякою мірою винні або що вся проблема зводиться до непорозуміння (Приповістей 25:9, 10; 26:20; Якова 3:5, 6).

11. Що ми можемо зробити, навіть якщо правопорушник не слухає нас?

¹¹ Коли ви допоможете йому зрозуміти, що було вчинено правопорушення, притому серйозне, це може спонукати його до каяття. Однак слід бути реалістами й усвідомлювати: йому в цьому може стати на заваді гордість (Приповістей 16:18; 17:19). Тому навіть якщо він відразу і не визнає свою помилку й не розкається, то, перш ніж зробити наступний крок, можна трошки почекати. Ісус не сказав: ‘Піди один раз і викажи [у чому він провинився]’. Оскільки справу, коли вчиняється такий гріх, ви можете залагодити самі, розважте можливість звернутися до брата ще раз — у дусі слів з Галатів 6:1 та «віч-на-віч». Можливо, це принесе бажані наслідки. (Порівняйте Юди 22, 23). Однак, скажімо, ви переконані, що брат учинив гріх і нічого з цього приводу не збирається робити. Що тоді?

Попросіть про зрілу допомогу

12, 13. а) Який другий крок щодо залагодження справ, пов’язаних з провинами, описав Ісус? б) Про які доречні застереження слід пам’ятати, роблячи цей крок?

¹² Коли б ви були винні у серйозному правопорушенні, то чи хотіли б, щоб інші швидко відмовились від бажання вам допомогти? Навряд чи. Отже, як показав Ісус, зробивши перший крок, ви не повинні відмовлятися від спроби утримати свого брата, придбати його, аби він разом з вами та іншими продовжував прийнятним способом поклонятись Богу. Ісус пояснив другий крок: «Коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб «справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків».

¹³ Як показав Ісус, треба взяти «ще одного чи двох». Він не сказав, що, зробивши перший крок, ви можете вільно розмовляти про цю проблему з багатьма іншими людьми, просити про допомогу роз’їзного наглядача або писати про неї братам. Ви можете бути абсолютно переконані, що було вчинено правопорушення, але насправді воно ще не є на сто процентів доведене. Було б недоречно поширювати неправильну інформацію, оскільки пізніше це можуть розцінити як наклеп з вашого боку (Приповістей 16:28; 18:8). Але Ісус сказав узяти з собою ще одну або дві особи. Для чого? І кого саме можна брати?

14. Кого можна взяти з собою, роблячи другий крок?

¹⁴ Ви намагаєтесь придбати свого брата, переконавши його в тому, що він учинив гріх, та спонукавши його покаятись, аби він був у мирі з вами та з Богом. Аби цього досягти, було б ідеально, коли б ті ‘один чи двоє’ були свідками правопорушення. Можливо, вони на власні очі бачили, як це сталося, або у випадку комерційної справи мають переконливу інформацію про те, що́ було зроблено (або не зроблено). Якщо таких свідків немає, можна взяти з собою осіб, досвідчених у даній галузі, і завдяки цьому вони можуть встановити, чи те, що сталося, справді є правопорушенням. Крім того, пізніше, якщо треба буде підтвердити представлені факти та очевидність докладених вами зусиль, вони зможуть дати свідчення про вашу розмову (Числа 35:30; Повторення Закону 17:6). Отже, вони не лише нейтральні спостерігачі чи третейські судді, вони присутні там, аби допомогти придбати брата — вашого та їхнього.

15. З якого погляду християнські старійшини могли би бути поміччю, якщо ми збираємось зробити другий крок?

¹⁵ Не обов’язково, щоб ті особи були старійшинами збору. Однак зрілі чоловіки, котрі служать старійшинами, можуть посприяти в такій справі завдяки своїй духовній кваліфікації. Такі старійшини є «як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі» (Ісаї 32:1, 2, Ог., 1988). Вони мають досвід у тому, як проводити подібного роду бесіди з братами й сестрами та допомагати їм виправити своє мислення. Правопорушник у свою чергу має вагомі причини довіряти цим «дарам у вигляді людей»c (Ефесян 4:8, 11, 12, НС). Обговорення справи в присутності таких зрілих братів, а також спільна молитва з ними може створити цілком іншу атмосферу та розв’язати проблему, яку, здавалося, розв’язати неможливо. (Порівняйте Якова 5:14, 15).

Кінцева спроба придбати його

16. Який третій крок описав Ісус?

¹⁶ Якщо після двох кроків залагодити справу не вдалося, то, коли робиться третій крок, обов’язково залучаються наглядачі збору. «А коли не послухає їх [двох або трьох],— скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви,— хай буде тобі, як поганин і митник». Що це означає?

17, 18. а) Який приклад допомагає нам зрозуміти, що означає ‘сказати Церкві’? б) Як ми застосовуємо цей крок сьогодні?

¹⁷ Ми не розглядаємо слова Ісуса як наказ підняти питання про такий гріх чи правопорушення на звичайному або якомусь особливому зібранні цілого збору. Якою має бути правильна процедура, можна визначити з Божого Слова. Зверніть увагу, що́ необхідно було зробити в стародавньому Ізраїлі у справах, пов’язаних з непокорою, обжерливістю та пияцтвом: «Коли хто матиме неслухняного й непокірного сина, що не слухається голосу батька свого та голосу своєї матері, і докорятимуть йому, а він не буде їх слухатися, то батько його та мати його схоплять його, і приведуть його до старших його міста та до брами того місця. І скажуть вони до старших міста його: «Оцей наш син неслухняний та непокірний,— він не слухає голосу нашого, ласун та п’яниця». І всі люди його міста закидають його камінням» (Повторення Закону 21:18—21).

¹⁸ Слухання справи про гріхи того чоловіка не відбувалося в присутності цілого народу чи його власного племені; те саме стосується винесення присуду. Натомість справу розглядали визнані «старші», котрі діяли як представники збору. (Порівняйте Повторення Закону 19:16, 17, де йдеться про справу, яку вирішували ‘священики та судді, що були в тих днях’). Подібно й сьогодні, коли треба зробити третій крок, цим займаються старійшини, котрі представляють збір. Вони мають таку ж саму ціль: придбати християнського брата, якщо це ще можливо. Старійшини показують це тим, що виявляють безсторонність, не засуджуючи брата заздалегідь та уникаючи упередженості.

19. Що намагатимуться робити старійшини, призначені для розгляду справи?

¹⁹ Вони намагатимуться зважити факти та вислухати свідків, аби встановити, чи справді був учинений (або й далі учиняється) гріх. Старійшини бажають захистити збір від зіпсуття та не допустити в нього дух світу (1 Коринтян 2:12; 5:7). Відповідно до своєї біблійної кваліфікації, вони намагатимуться «навчати в здоровій науці, і переконувати противних» (Тита 1:9). Слід сподіватися, що правопорушник не буде таким, як ті ізраїльтяни, про котрих писав пророк Єгови: «Кликав Я вас, та ви відповіді не дали, говорив був, але ви не чули й робили лихе в Моїх очах, і чого не хотів, вибирали собі» (Ісаї 65:12).

20. Що, за словами Ісуса, має статися, коли грішник відмовляється послухатись і розкаятись?

²⁰ Однак подібний склад розуму грішники виявляють досить рідко. І якщо вже таке стається, то Ісусова вказівка є зрозумілою: «Хай буде тобі, як поганин і митник». Господь не радив ставитися до такої особи негуманно або бажати їй шкоди. Проте існує також недвозначна вказівка апостола Павла виключати нерозкаяних грішників зі збору (1 Коринтян 5:11—13). Навіть такий крок зрештою може допомогти досягнути цілі й придбати грішника.

21. Яка можливість залишається відкритою для особи, виключеної зі збору?

²¹ Вірогідність цього видно з Ісусової притчі про блудного сина. Як було показано в цій ілюстрації, після певного проміжку часу, проведеного поза стінами батьківського дому, в якому можна було втішатись сердечним товариством, грішник «спам’ятався» (Луки 15:11—18). Павло нагадував Тимофієві, що декотрі правопорушники з часом покаються та ‘опам’ятаються і звільняться від тенет диявола’ (2 Тимофія 2:24—26, Дерк.). Звичайно ж, ми сподіваємось, що кожний нерозкаяний грішник, котрого довелося виключити зі збору, відчує свою втрату — втрату Божого схвалення, а також сердечного спілкування і товариських стосунків з вірними й відданими християнами — та кінець кінцем опам’ятається.

22. Як ми можемо знову придбати свого брата?

²² Ісус не вважав митників та людей з інших народів безнадійними. Один із таких збирачів податків, Матвій Левій, розкаявся, з усією щирістю ‘пішов за Ісусом’ і навіть був вибраний як один з апостолів (Марка 2:15; Луки 15:1). Так само сьогодні, якщо грішник «не послухає й Церкви», тобто збору, і буде виключений з нього, можна почекати: можливо, з часом він розкається та вирівняє свої стежки. Коли він зробить це і знову стане членом збору, ми будемо радіти з того, що придбали свого брата і він знову є в отарі правдивого поклоніння.

[Примітки]

Чи ви пригадуєте?

◻ Якого роду гріхів передусім стосується порада з Матвія 18:15—17?

◻ Про що нам слід пам’ятати, коли необхідно зробити перший крок?

◻ Хто може нам допомогти, якщо треба зробити другий крок?

◻ Якщо робиться третій крок, хто до цього залучається і як ми можемо знову придбати свого брата?

[Ілюстрація на сторінці 18]

Євреї уникали митників. Матвій залишив свій спосіб життя та пішов за Ісусом.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Часто ми можемо вирішити справу «віч-на-віч».