Чи Боже Слово вчить про реінкарнацію?
ВСІХ, хто досліджував Біблію у сподіванні знайти підтримку доктрині про реінкарнацію, чекало розчарування. Ніде у Біблії не знаходиться інформації, що людина жила попереднім життям. Більш того, в ній немає таких виразів, як «реінкарнація», «переселення душі» або «безсмертна душа».
А втім, люди, які вірять у реінкарнацію, намагаються пояснити цей брак біблійної підтримки тим, що, мовляв, ідея реінкарнації була настільки поширеною у стародавні часи, що будь-які пояснення були б зайвими. Слід погодитись, що доктрина про реінкарнацію дуже давня, але хоч би якою старою або загальноприйнятою вона була, і далі актуальне запитання: «Чи Біблія вчить про неї?».
У 2 Тимофія 3:16, 17 апостол Павло написав: «Усе Писання Богом натхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова». Біблія є Божим натхненим Словом — його засобом передачі інформації людству. І, як написав Павло, це дає змогу щирому досліднику бути ‘досконалим і готовим’ дати відповіді на усі важливі запитання про життя, включаючи запитання про минуле, теперішнє і майбутнє.
А ще Павло говорить: «Прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але — як правдиво то є — Слово Боже» (1 Солунян 2:13). Оскільки Біблія містить Божі думки, а не думки недосконалих людей, то не дивно, що біблійні думки часто відрізняються від людських, хоча й останні можуть роками мати популярність. Але ви, мабуть, кажете: «А хіба Біблія у деяких місцях не натякає на реінкарнацію?»
Хибне розуміння деяких текстів
Ті, хто вірить у реінкарнацію, говорять, що Біблія торкається цього питання у Матвія 17:11—13, де Ісус поєднує Івана Хрестителя з старожитнім пророком Іллею. Там ми читаємо: «Ілля, правда, прийде, і все приготує. Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був...» Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя».
Чи Ісус, сказавши це, дійсно вважав, що Іван Хреститель був перевтіленим пророком Іллею? Сам Іван знав, що ні. Одного разу, коли його запитали: «Чи [ти] Ілля?», Іван чітко відказав: «Ні!» (Івана 1:21). Було передречено, що Іван мав стати предтечею Месії «в духу й силі Іллі» (Луки 1:17; Малахії 4:5, 6). Інакше кажучи, Іван Хреститель був «Іллею» у значенні, що виконував завдання, подібне до Іллевого.
В Івана 9:1, 2 ми читаємо: «А коли Він [Ісус] проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження. І спитали Його учні Його, говорячи: «Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?» Декотрі люди, які вірять у реінкарнацію, говорять, що оскільки цей чоловік народився сліпим, то він мусив би згрішити у своєму попередньому житті.
Але хоч би якою була причина в учнів поставити це запитання, відповідь Ісуса повинна залишатись вирішальним фактором. Він відповів: «Не згрішив ані він, ні батьки його» (Івана 9:3). Це перечить вченню про реінкарнацію, котре говорить, що каліцтво нібито залежить від гріхів, скоєних у попередньому житті. Думку, що ніхто не може згрішити до свого народження, також висловив Павло, коли написав про Ісава та Якова: «Коли вони ще не народились... нічого доброго чи злого не вчинили» (Римлян 9:11).
Воскресіння — не реінкарнація
Хоча Біблія не підтримує ідеї реінкарнації, проте нікому не потрібно відчувати розчарування. Біблія пише про щось значно краще, ніж ідею переродження у світ, наповнений хворобами, горем, болем та смертю. І нас потішає не лише те, що це написано в Біблії, але й те, що це є правдою — власним Словом Бога.
Павло виразив цю підбадьорливу доктрину наступними словами: «Маю надію я в Бозі... що настане воскресення праведних і неправедних». Слово «воскресення» та його форми у Християнському грецькому Святому Письмі зустрічаються 50 разів, і Павло говорить про нього як про головну доктрину християнської віри (Дії 24:15; Євреїв 6:1, 2).
Воскресіння з мертвих недвозначно засвідчує, що смерть — це реальність. Ніде у Біблії не можна знайти навіть натяку, що людина має безсмертну душу. Якби людина мала безсмертну душу, яка відокремлюється від тіла під час умирання і переноситься у вічне небесне буття чи в пекло або перевтілюється, то не було б жодної потреби у воскресінні. З другого боку, близько сотні біблійних текстів показує, що людська душа не є безсмертною, а смертною, яку можна знищити. У Біблії послідовно говориться про смерть як про стан, протилежний життю, тобто як про неіснування, на відміну від існування.
Смерть, або неіснування, є результатом кари Адама і Єви за гріх проти Бога. Смерть була покаранням, а не «передпокоєм» до безсмертного життя деінде. Бог ясно звістив їм, що вони повернуться туди, звідки прибули,— до земного пороху: ‘З нього ти взятий. Бо ти порох,— і до пороху вернешся’ (Буття 3:19). Вони не мали безсмертної душі перед тим, як їх було створено Богом і поселено на землі в Едемському саду, також її не було в них після смерті.
Воскресіння з мертвих можна прирівняти до прокинення зі сну, або відпочинку. Наприклад, Ісус сказав про Лазаря, якого він збирався воскресити: «Лазар заснув,— та піду розбудити Його» (Івана 11:11). А щодо пророка Даниїла, то ми читаємо: «Відпочинеш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів!» (Даниїла 12:13).
Вічне життя на землі
Яка буде доля тих, хто воскресне з мертвих? Біблія говорить про два види воскресіння: небесне і земне. Земне воскресіння призначено для більшості людей, що жили на землі. І лише незначній групі належиться небесне воскресіння, щоб царювати разом з Христом у небесному Царстві Бога (Об’явлення 14:1—3; 20:4). Коли буде відбуватися земне воскресіння? Воно почнеться по тому, як Бог знищить цю злу систему і «нова земля», або праведне нове людське суспільство, стане реальністю (2 Петра 3:13; Приповістей 2:21, 22; Даниїла 2:44).
На «новій землі» вже більше не буде хвороб та страждання. Навіть смерті вже більше не буде, на зміну їй прийде перспектива вічного життя. «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося» (Об’явлення 21:4). А псалмоспівець передрік: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29). Ісус сказав подібне: «Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони» (Матвія 5:5).
Порівняймо ці величні обітниці Бога з обіцянками доктрини про реінкарнацію. Згідно з цієї ідеєю, висувається припущення, що людина щоразу повертається до життя в ту саму зіпсуту стару систему речей. А це означає, що людина постійно має перебувати в оточенні зла, страждання, хвороб та смерті у майже безконечному циклі. Яка ж безнадійність!
Отже, біблійна відповідь на запитання: «Чи ви вже колись жили і чи ви ще колись житимете?»— така: ні, ви не жили іншим життя, окрім теперішнього. Але ви можете продовжити своє життя, а навіть зробити його вічним. У цих «останніх днях» нинішньої системи ви можете мати надію на те, що переживете знищення теперішнього світу й увійдете в Божий новий світ, ніколи не померши (2 Тимофія 3:1—5; Об’явлення 7:9—15). Якщо ви помрете перед тим, як настане Божий новий світ, у вас може бути надія на воскресіння для вічного життя на райській землі (Луки 23:43).
Якщо ви виявляєте віру в Ісуса, то немає значення, що може з вами трапитись, бо Ісусові слова до Марти, коли її брат Лазар помер, можна застосувати і до вашого життя. «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене,— хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене,— повіки не вмре» (Івана 11:25, 26).
[Вставка на сторінці 8]
В Адама не було безсмертної душі, коли він помер і обернувся в порох.
[Ілюстрація на сторінці 9]
Боже Слово навчає про воскресіння — не про реінкарнацію.