Хто є Божими служителями сьогодні?

«Наша здібність від Бога. І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту» (2 КОРИНТЯН 3:5, 6).

 1, 2. Який обов’язок мали всі християни першого сторіччя, але наскільки все змінилося?

У ПЕРШОМУ сторіччі нашої ери всі християни мали важливий обов’язок — проповідувати добру новину. Усі вони були помазанцями й служителями Нового Заповіту, або нової угоди. Декотрі отримали додаткові обов’язки, як, наприклад, навчати в зборі (1 Коринтян 12:27—29; Ефесян 4:11). Батьки виконували нелегкі обов’язки в сім’ї (Колосян 3:18—21). Але всі брали участь в основній та дуже важливій праці проповідування. У Християнських Писаннях на цей обов’язок вказувало грецьке слово діаконı́а — служба, або служіння (Колосян 4:17).

² З бігом часу все змінилося. Розвинувся клас, відомий як духівництво, котрий присвоїв собі привілей проповідувати (Дії 20:30). Ті священнослужителі складали дуже малу частку з-поміж осіб, які називали себе християнами. Інших, котрих була значна більшість, почали називати мирянами. Хоча мирянам говорять, що вони мають певні обов’язки, в тому числі давати пожертви на утримання духівництва, але більшість із них залишається всього-на-всього пасивними слухачами, якщо мова заходить про проповідування.

 3, 4. а) Як окремі особи стають служителями в загальновизнаному християнстві? б) Кого вважають служителем у загальновизнаному християнстві і чому серед Свідків Єгови все по-іншому?

³ Представники духівництва вважають себе служителями (латинське слово міністер є перекладом грецького діа́конос, тобто «слуга»)a. Щоб стати служителями, вони закінчують навчальні заклади або семінарії, а потім їх висвячують. У «Міжнародній стандартній біблійній енциклопедії» (англ.) говориться: «Слова «висвячувати» й «висвячення» [або «посвячення»] зазвичай стосуються особливого статусу, що надається служителям або священикам через офіційно затверджені обрядові ритуали, під час яких наголошується на повноваженні проголошувати Слово чи здійснювати обряди таїнства або робити те й друге». Хто висвячує, тобто посвячує, в служителів? «Нова британська енциклопедія» говорить: «У церквах, які зберігають історичний єпископат, висвячення завжди виконує той служитель, котрий є єпископом. У пресвітеріанських церквах висвячення виконують служителі пресвітерії».

⁴ Отже, в церквах загальновизнаного християнства бути служителем — це привілей, який доступний зовсім малому колу осіб. Але серед Свідків Єгови все по-іншому. Чому? Тому що вони дотримуються поглядів, які були в християнському зборі першого сторіччя.

Хто дійсно є Божими служителями?

 5. Хто, згідно з Біблією, належить до числа служителів?

⁵ Згідно з Біблією, усі поклонники Єгови — небесні й земні — є служителями. Ангели служили Ісусу (Матвія 4:11; 26:53; Луки 22:43). Вони також виконують «службу для тих, хто має спасіння вспадкувати» (Євреїв 1:14; Матвія 18:10). Ісус також був служителем. Він сказав: «Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити» (Матвія 20:28; Римлян 15:8). Оскільки послідовники Ісуса мають ‘йти слідами Його’, тому й не дивно, що вони теж повинні бути служителями (1 Петра 2:21).

 6. Як Ісус вказав на те, що його учні мають бути служителями?

⁶ Незадовго до вознесіння на небо Ісус сказав своїм учням: «Ідіть... і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Матвія 28:19, 20, Хом.). Ісусові учні мали бути служителями, тобто особами, які роблять учнів. Цих нових учнів вони могли б навчати берегти все, що заповів Ісус, у тому числі й виконувати наказ іти й робити учнів. Будь то чоловік або жінка, дорослий чи дитина — правдивий учень Ісуса Христа мав бути служителем (Йоіла 3:1, 2).

 7, 8. а) Які біблійні вірші показують, що всі правдиві християни є служителями? б) Які виникають запитання щодо посвячення?

⁷ Відповідно до цього в день П’ятидесятниці 33 року н. е. усі присутні учні Ісуса — чоловіки й жінки — спільно почали звіщати про «великі діла Божі» (Дії 2:1—11). Пізніше апостол Павло написав: «Серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння» (Римлян 10:10). Він звернувся з цими словами не до вузького класу духівництва, а до ‘усіх, хто знаходився в Римі, улюблених Божих’ (Римлян 1:1, 7). Так само всі ‘святі, що в Ефесі, і вірні у Христі Ісусі’ мали ‘взути ноги в готовність Євангелії миру’ (Ефесян 1:1; 6:15). І всі, хто чув слова з Послання до євреїв, повинні були ‘міцно триматися публічного проголошення своєї надії’ (Євреїв 10:23, НС).

⁸ А втім, коли саме якась особа стає служителем? Інакше кажучи, коли її посвячують? І хто це робить?

Коли відбувається посвячення в служителі?

 9. Коли було посвячено Ісуса і хто це зробив?

⁹ Щоб з’ясувати коли й ким посвячується людина, візьмімо до уваги приклад Ісуса Христа. У нього не було ані свідоцтва про таке посвячення, ані звання, отриманого в якійсь семінарії, аби засвідчити, що він є служителем; крім того, жодна людина не посвячувала його. Чому ж тоді ми можемо назвати його служителем? Тому що на ньому сповнилися натхнені слова Ісаї: «На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати» (Луки 4:17—19; Ісаї 61:1). Ці слова не залишають у нас жодного сумніву в тому, що Ісус отримав повноваження звіщати добру новину. Але від кого? Оскільки дух Єгови помазав Ісуса для цієї праці, то ясно, що його посвятив Бог Єгова. Коли це сталося? Дух Єгови зійшов на Ісуса після того, як він охрестився (Луки 3:21, 22). Отже, він був посвячений під час свого хрещення.

10. Завдяки кому християнин стає ‘здатним’ служителем?

¹⁰ А що сказати про Ісусових послідовників з першого сторіччя? Вони також отримали своє становище служителів від Єгови. Павло сказав: «Наша здібність від Бога. І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту» (2 Коринтян 3:5, 6). Як Єгова робить своїх поклонників придатними бути служителями? Розгляньмо приклад Тимофія, якого Павло назвав «служителем Божим в Христовій Євангелії» (1 Солунян 3:2).

11, 12. Який поступ зробив Тимофій, щоб стати служителем?

¹¹ Наступні слова до Тимофія допомагають нам зрозуміти, як він став служителем: «Ти ж тримайся того, чого навчився і в чому переконався. Відаєш бо, від кого ти навчився, і вже змалку знаєш Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса може тобі дати мудрість на спасіння» (2 Тимофія 3:14, 15, Хом.). Підвалиною віри Тимофія, яка могла б спонукувати його до публічного проголошення, було знання Святого Письма. Чи для цього було необхідно лише особисто читати Біблію? Ні. Тимофій потребував допомоги, аби здобути пізнання й духовне розуміння того, про що він читав (Колосян 1:9, Дерк.). Саме тому Тимофій «переконався». Оскільки він знав Святе Письмо «вже змалку», то першими наставницями Тимофія мали бути його мати та бабуся; його батько, очевидно, не був віруючим (2 Тимофія 1:5).

¹² Однак, аби стати служителем, Тимофію потрібно було щось більше. Насамперед його віра зміцнилася завдяки спілкуванню з християнами в сусідніх зборах. Звідки ми про це знаємо? Коли Павло вперше зустрів Тимофія, то про цього молодого чоловіка «добре свідоцтво... давали брати, що були в Лістрі та в Іконії» (Дії 16:2). Крім того, в ті дні певні брати писали до зборів листи для їхнього зміцнення. Наглядачі теж відвідували збори, аби підкріплювати братів. Такі заходи допомагали християнам, подібним до Тимофія, робити духовний поступ (Дії 15:22—32; 1 Петра 1:1).

13. Коли Тимофія було посвячено як служителя і чому можна сказати, що на цьому не закінчився його духовний поступ?

¹³ Беручи до уваги Ісусів наказ, записаний у Матвія 28:19, 20, ми можемо бути певні, що в якийсь момент віра Тимофія спонукала його наслідувати Ісуса й охреститися (Матвія 3:15—17; Євреїв 10:5—9). Це було символом його щирого присвячення Богові. Під час свого хрещення Тимофій став служителем. Відтоді його життя, сили і все, що він мав, належали Богові. Це й було невід’ємною частиною його поклоніння — «священним служінням». Але потім Тимофій не спочивав на лаврах. Він продовжував зростати духовно, стаючи зрілим християнським служителем. Цей зріст відбувався завдяки тому, що Тимофій близько спілкувався з такими зрілими християнами, як Павло, а також завдяки особистому вивченню і ревній проповідницькій діяльності (1 Тимофія 4:14; 2 Тимофія 2:2; Євреїв 6:1).

14. Яким чином сьогодні особа, котра ‘схильна до вічного життя’, робить успіхи, щоб стати служителем?

¹⁴ Так само й сьогодні відбувається посвячення для християнського служіння. Особі, яка ‘схильна до вічного життя’, допомагають дізнатися про Бога та його наміри за допомогою біблійного вивчення (Дії 13:48, НС). Така людина навчається застосовувати біблійні принципи у своєму житті й цілеспрямовано молитися до Бога (Псалом 1:1—3; Приповістей 2:1—9; 1 Солунян 5:17, 18). Вона спілкується з іншими віруючими й отримує пожиток із заходів і постачань «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45—47; Приповістей 13:20; Євреїв 10:23—25). Таким чином вона робить успіхи в поступовому процесі навчання.

15. Що стається з особою, коли вона охрещується? (Дивіться також примітку).

¹⁵ Зрештою зацікавлена особа, яка розвиває любов до Бога Єгови і міцну віру у викупну жертву, прагне повністю присвятити життя своєму небесному Отцю (Івана 14:1). Вона говорить про таке присвячення у своїй особистій молитві, а потім охрещується, і це хрещення служить публічним символом її приватного рішення, висловленого у тій молитві. Хрещення — це церемонія її посвячення, оскільки в той момент така особа визнає себе повністю присвяченим слугою, діа́конос, Бога. Їй необхідно залишатися відокремленою від світу (Івана 17:16; Якова 4:4). Вона представила себе повністю на «жертву живу, святу, приємну Богові» без будь-яких обмежень або умов (Римлян 12:1)b. Така особа є Божим служителем, який наслідує Христа.

Що таке християнське служіння?

16. Які були декотрі з обов’язків Тимофія як служителя?

¹⁶ У чому полягало служіння Тимофія? Він мав спеціальні обов’язки як партнер Павла у роз’їзному служінні. І ставши старійшиною, Тимофій тяжко працював, аби навчати та зміцняти співхристиян. Проте головною частиною його служіння, так само як в Ісуса й Павла, було проповідування доброї новини й роблення учнів (Матвія 4:23; 1 Коринтян 3:5). Павло наказав Тимофію: «Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, виконуй свою службу» (2 Тимофія 4:5).

17, 18. а) Якими видами служінням займаються християни? б) Наскільки важливою є проповідницька праця для християнського служителя?

¹⁷ Те ж саме можна сказати і про сьогоднішних християнських служителів. Вони займаються публічним служінням, благовісницькою працею, скеровуючи інших до спасіння на підставі Ісусової жертви і навчаючи сумирних людей кликати ім’я Єгови (Дії 2:21; 4:10—12; Римлян 10:13). Вони доводять з Біблії, що Царство — це єдина надія для багатостраждального людства, і показують, що навіть тепер нам стане ліпше, якщо будемо жити згідно з побожними принципами (Псалом 15:1—5; Марка 13:10). Проте християнський служитель не проповідує соціальний євангелізм. Натомість він навчає, що ‘благочестя має обітницю життя теперішнього та майбутнього’ (1 Тимофія 4:8).

¹⁸ Слід визнати, що більшості служителів доводиться виконувати ще інші обов’язки, пов’язані зі служінням, і в кожного свої. Багато хто має сімейні зобов’язання (Ефесян 5:21—6:4). У старійшин та службових помічників є обов’язки у зборі (1 Тимофія 3:1, 12, 13, НС; Тита 1:5; Євреїв 13:7). Чимало християн допомагають на будовах Залів Царства. Декотрі мають чудовий привілей працювати добровольцями в домах Бетелю Товариства Вартової башти. Проте всі християнські служителі беруть участь у проповідуванні доброї новини. Не існує жодних винятків. Участь у цій праці публічно вирізняє таку особу як справжнього християнського служителя.

Склад розуму християнського служителя

19, 20. Який склад розуму повинні розвивати християнські служителі?

¹⁹ Більшість служителів загальновизнаного християнства розраховують на особливу пошану і приймають такі титули як «преподобний» і «отець». Проте християнський служитель знає, що лише Єгова є гідний такого вшанування (1 Тимофія 2:9, 10). Жоден християнський служитель не претендує на якусь виняткову пошану і не прагне якихось особливих титулів (Матвія 23:8—12). Він знає, що головне значення слова діаконı́а — це «служіння». Пов’язане з ним дієслово часом вживається в Біблії у зв’язку з наданням комусь особистих послуг, як, наприклад, прислуговувати тим, котрі сидять за столами (Луки 4:39; 17:8; Івана 2:5). Хоча це слово використовується у більш піднесеному значенні, коли йдеться про християнське служіння, але діа́конос означає все те ж поняття — слуга.

²⁰ Отже, жоден християнський служитель не має підстав уважати себе за якусь надзвичайно важливу особу. Справжні християнські служителі — навіть ті, хто виконує особливі обов’язки у зборі,— є смиренними рабами. Ісус сказав: «Хто великим із вас хоче бути,— хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає,— нехай буде він вам за раба» (Матвія 20:26, 27). Щоб показати учням, який правильний склад розуму їм слід розвивати, Ісус обмив їхні ноги, виконуючи працю найменшого раба (Івана 13:1—15). Яке смиренне служіння! Тож, християнські служителі смиренно служать Богу Єгові та Ісусу Христу (2 Коринтян 6:4; 11:23). Вони виявляють смиренність у служінні один одному. А під час проповідування доброї новини вони безкорисливо служать своїм невіруючим ближнім (Римлян 1:14, 15; Ефесян 3:1—7).

Витривалість у служінні

21. Яку нагороду отримав Павло за свою витривалість у служінні?

²¹ Щоб бути служителем, Павло мусив виявляти витривалість. Він сказав колосянам, що йому довелося багато постраждати, аби проповідувати їм добру новину (Колосян 1:24, 25). Проте завдяки його витривалості багато людей прийняло добру новину і стало служителями. Вони народилися як сини Божі та брати Ісуса Христа, маючи надію стати духовними створіннями, щоб бути з ним пліч-о-пліч на небі. Яка славетна нагорода за витривалість!

22, 23. а) Чому сьогодні християнським служителям потрібна витривалість? б) Які чудові наслідки приносить християнська витривалість?

²² І сьогодні витривалість потрібна тим, хто дійсно є Божим служителем. Багато людей борються зі щоденними хворобами або болями, пов’язаними зі старістю. Батьки — чимало з них без подружнього партнера — тяжко працюють, щоб виховувати своїх дітей. У школах діти сміливо протидіють порочному впливу оточення. Багатьом християнам доводиться тяжко боротись, аби хоч якось зводити кінці з кінцями. І яка велика кількість братів зазнає переслідувань або труднощів через сьогоднішні «тяжкі часи»! (2 Тимофія 3:1). Дійсно, тепер майже шість мільйонів служителів Єгови можуть сказати разом з апостолом Павлом: «В усьому себе виявляємо [«пропонуємо», СМ], як служителів Божих, у великім терпінні» (2 Коринтян 6:4). Християнські служителі не знеохочуються. Їх по-справжньому можна похвалити за таку витривалість.

²³ Крім того, як і у випадку з Павлом, витривалість приносить чудові плоди. Завдяки витривалості ми зберігаємо свої близькі взаємини з Єговою і потішаємо його серце (Приповістей 27:11). Ми зміцняємо свою віру і робимо учнів, долучаючи їх до християнського братства (1 Тимофія 4:16). У ці останні дні Єгова підтримує своїх служителів і благословляє їхнє служіння. Внаслідок цього збираються останні члени зі 144 000, а мільйони інших людей мають міцну надію втішатися вічним життям на райській землі (Луки 23:43, НС; Об’явлення 14:1). Дійсно, християнське служіння є виразом милосердя Єгови (2 Коринтян 4:1). Тож високо цінуймо це служіння і будьмо вдячні за те, що його плоди залишатимуться назавжди (1 Івана 2:17).

[Примітки]

Чи ви можете пояснити?

• Який обов’язок мали всі християни першого сторіччя?

• Коли і ким посвячується особа в християнського служителя?

• Який склад розуму повинен розвивати християнський служитель?

• Чому християнський служитель повинен виявляти витривалість попри будь-які труднощі?

[Ілюстрації на сторінках 16, 17]

Тимофія навчали Божого Слова вже змалку. Охрестившись, він став посвяченим служителем.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Хрещення символізує присвячення Богові і служить знаком посвячення особи як служителя.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Християнські служителі охоче виконують будь-яке завдання.