Римлян
8 Отже, ті, хто живе в єдності з Христом Ісусом, не підлягають осуду. 2 Бо закон духу, завдяки якому можна жити в єдності з Христом Ісусом, визволяє тебе від закону гріха і смерті. 3 Адже те, чого не зміг зробити Закон, що був слабкий з огляду на тіло, здійснив Бог: засудив гріх у тілі, пославши свого Сина в подобі грішного тіла, щоб покінчити з гріхом. 4 Він зробив це для того, аби праведні вимоги Закону виконали ми — ті, хто поводиться не за бажаннями тіла, а згідно з духом. 5 Бо ті, хто живе, керуючись бажаннями грішного тіла, зосереджують свої думки на тілесних справах, а ті, хто керується духом,— на духовних. 6 Тож мислення тілесне означає смерть, а мислення духовне — життя і мир. 7 Якщо ж хтось думає про тілесне, він стає Божим ворогом, бо тіло не підкоряється Божому закону і, по суті, не може йому підкорятися. 8 Отже, ті, хто живе згідно з тілесними бажаннями, не можуть подобатись Богові.
9 А ви живете не згідно з бажаннями тіла, а згідно з керівництвом духу, якщо, звичайно, Божий дух справді в вас діє. Та якщо якась людина не має духу Христа, вона не належить Христу. 10 Якщо ж Христос перебуває в єдності з вами, то, хоча тіло й мертве через гріх, дух дає життя завдяки праведності. 11 І якщо дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, живе в вас, то він — той, хто воскресив Христа Ісуса з мертвих,— оживить і ваші смертні тіла своїм духом, який перебуває в вас.
12 Отже, брати, ми не змушені слухатися тіла і виконувати його прагнення; 13 бо якщо ви живете, керуючись бажаннями тіла, то неодмінно помрете, а якщо вчинки тіла умертвляєте духом, будете жити. 14 Адже всі, кого веде Божий дух, є синами Бога. 15 Ви отримали не дух рабства, який знову викликає страх, а дух усиновлення, що й спонукує нас вигукувати: «Авва, Батьку!» 16 Тож Божий дух свідчить разом з нашим духом, що ми Божі діти. 17 Якщо ж ми діти, то й спадкоємці — спадкоємці самого Бога, а співспадкоємці з Христом, коли тільки разом з ним страждаємо, аби разом і прославитись.
18 Тому я вважаю, що страждання, які зносимо в цей час, нічого не варті в порівнянні зі славою, котра стане явною в нашому випадку. 19 Адже все створіння з нетерпінням чекає на об’явлення Божих синів у славі. 20 Бо створіння було підкорене марноті не з власної волі, а через того, хто підкорив його; проте він також дав надію, 21 що й саме́ створіння стане вільним від неволі тління та отримає славну свободу дітей Божих. 22 І ми знаємо, що аж донині все створіння разом стогне й мучиться. 23 Стогнемо й ми,— ті, хто має перші плоди, тобто дух,— стогнемо в серці, з нетерпінням чекаючи, коли Бог нас усиновить: визволить з наших тіл на основі викупу. 24 І завдяки цій надії ми були врятовані, але видима надія — не надія, бо хіба людина може надіятись на те, що бачить? 25 А якщо ми надіємось на те, чого не бачимо, то продовжуємо чекати цього з витривалістю.
26 Подібно й дух допомагає нам у нашій слабкості, бо, коли треба молитися і ми не знаємо про що, дух сам просить за нас невимовленими стогнаннями. 27 А той, хто досліджує серця, знає, яким є задум духу, бо дух просить за святих згідно з Божою волею.
28 Ми ж знаємо: Бог чинить усе так, щоб це йшло на добро тим, хто любить його,— хто покликаний згідно з його наміром; 29 бо кого він визнав спочатку, тих і визначив наперед, щоб вони стали подібними до його Сина, а він — первісток серед багатьох братів. 30 А кого він визначив наперед, тих і покликав; тих же, кого покликав, він визнав праведними. І, зрештою, кого він визнав праведними, тих і прославив.
31 Що ж на це скажемо? Якщо Бог за нас, хто буде проти нас? 32 Невже той, хто не пошкодував навіть власного Сина та віддав його за всіх нас, разом з ним не дасть великодушно і всього іншого? 33 Хто висуне обвинувачення проти Божих вибранців? Адже сам Бог визнає́ їх праведними. 34 Хто ж їх засудить? Таж Христос Ісус, який помер, а точніше вже воскрес з мертвих, сидить праворуч від Бога і благає за нас.
35 Хто відділить нас від Христової любові? Чи лихо, чи страждання, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? 36 Наприклад, в одному уривку написано: «З огляду на тебе нас цілий день наражають на смерть, вважають вівцями, приготовленими на заріз». 37 Та ми в усьому здобуваємо цілковиту перемогу завдяки тому, хто нас полюбив. 38 Тож я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні уряди, ні теперішнє, ні прийдешнє, ні сили, 39 ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше створіння не зможуть відділити нас від любові Бога, яку він виявив через Христа Ісуса, нашого Господа.