Римлян

Життя з Ісусом Христом

8 Тож немає тепер жодного о́суду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом,

2 бо зако́н Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від зако́ну гріха й смерти.

3 Бо що було неможливе для Закону, у чо́му був він безсилий тілом, — Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,

4 щоб ви́коналось ви́правдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за Духом.

5 Бо ті, хто ходить за тілом, ду́мають про тілесне, а хто за Духом — про духовне.

6 Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир,

7 думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може.

8 І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові.

9 А ви не в тілі, але в Дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

11 А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, ожи́вить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.

12 Тому́ то, браття, ми не боржники́ тіла, щоб жити за тілом;

13 бо коли живе́те за тілом, то маєте вмерти, а коли Духом умертвля́єте тілесні вчинки, то бу́дете жити.

14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

15 бо не взяли́ ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синı́вства, що через Нього кличемо: „Авва,* Отче!“

16 Сам Цей Дух свı́дчить ра́зом із духом нашим, що ми — діти Божі.

17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки ра́зом із Ним ми терпимо́, щоб разом із Ним і просла́витись.

18 Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас.

19 Бо чека́ння створı́ння очікує з’я́влення синів Божих,

20 бо створı́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,

21 що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

22 Бо знаємо, що все створı́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі.

23 Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

24 Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й надı́явся?

25 А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

26 Так само ж і Дух допомагає нам у наших не́мочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимо́вними зідха́ннями.

27 А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

28 І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

29 Бо кого Він передба́чив, тих і призна́чив, щоб були подібні до о́бразу Сина Його, щоб Він був перворı́дним поміж багатьма́ братами.

30 А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і ви́правдав, а кого ви́правдав, тих і просла́вив.

31 Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?

32 Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, — як же не дав би Він нам із Ним і всього?

33 Хто оска́ржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.

34 Хто ж той, що засу́джує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, — Він право́руч Бога, і Він і заступається за нас.

35 Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслı́дування, чи голод, чи нагота́, чи небезпека, чи меч?

36 Як написано:

37 Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.

38 Бо я пересвı́дчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи́, ні вла́ди, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє, ні сили,

39 ні вишина́, ні глибина́, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!