Дії
15 А декотрі чоловіки, що прийшли з Юдеї, почали навчати братів: «Якщо ви не обріжетесь за звичаєм Мойсея, то не зможете спастися». 2 Коли ж у Павла і Варнави виникли з ними досить серйозні незгоди й суперечки, то вирішили, що Павло і Варнава та ще деякі брати підуть в Єрусалим до апостолів і старійшин, аби з’ясувати це питання.
3 Тож збір провів тих чоловіків, а далі вони пішли через Фінікı́ю і Самарію, детально розповідаючи про навернення людей з інших народів, і цим приносили всім братам велику радість. 4 В Єрусалимі їх привітно прийняв збір, апостоли й старійшини, і вони багато розповіли про те, що́ Бог зробив через них. 5 Але декотрі віруючі, які раніше належали до фарисейської секти, піднялися зі своїх місць і сказали: «Необхідно їх обрı́зати і наказати, щоб вони дотримувалися Мойсеєвого закону».
6 Отже, апостоли і старійшини зібралися, щоб розглянути це питання. 7 І після довгих суперечок Петро встав і сказав: «Мужі, брати, як ви добре знаєте, ще з перших днів Бог вибрав мене з-посеред усіх нас, аби через мене люди з інших народів почули добру новину та повірили в неї. 8 І Бог, який знає серця, дав свідчення, наділивши цих людей, як і нас, святим духом. 9 До того ж він не зробив різниці між нами і ними, але очистив вірою їхні серця. 10 Чому ж ви тепер випробовуєте Бога, накладаючи на шию учнів ярмо, яке не змогли нести ані наші прабатьки, ані ми? 11 Адже ми віримо, що як ми, так і вони врятуємося завдяки незаслуженій доброті Господа Ісуса».
12 Почувши це, весь натовп стих і почав слухати Варнаву та Павла, котрі стали розповідати про багато знаків і чуд, які Бог виконав через них серед інших народів. 13 Коли вони закінчили говорити, Яків промовив: «Мужі, брати, послухайте мене. 14 Си́мон докладно розповів, як Бог уперше звернув увагу на інші народи, щоб вибрати з них народ для свого імені. 15 І це сталося згідно з тим, що записано в книгах пророків: 16 «Після того я повернуся та відбудую Давидову скинію, яка колись занепала. Тож я відбудую руїни та знову її зведу, 17 аби ті, що залишилися з цього народу, наполегливо шукали Єгову і робили це разом з людьми з усіх народів, тобто з тими, хто називається моїм іменем»,— говорить Єгова, який робить те, 18 що відомо з давніх-давен». 19 Отже, я вважаю, що не треба завдавати клопотів людям з інших народів, які навертаються до Бога. 20 Думаю, їм достатньо написати, щоб вони стримувалися від того, що забруднене ідолами, від блуду, від м’яса задушених тварин і від крові. 21 Бо ще з давніх часів по всіх містах були люди, котрі проповідували Мойсея, адже щосуботи його писання читають уголос по синагогах».
22 Тоді апостоли і старійшини, а також увесь збір вирішили, що разом з Павлом і Варнавою пошлють до Антіохı́ї вибраних чоловіків, котрі брали провід серед братів — Юду, якого називали Варса́ввою, та Силу. 23 І через них передали такого листа:
«Пишуть вам ваші брати — апостоли і старійшини. Вітаємо вас, брати з інших народів в Антіохı́ї, Сирії та Кілікı́ї! 24 Ми дізналися, що декотрі з нас своїми словами дуже вас занепокоїли, хоча ми не давали їм таких вказівок. 25 Тому ми одностайно вирішили вибрати чоловіків та послати їх до вас разом з нашими любими Варнавою і Павлом — 26 чоловіками, які ризикували своїм життям* заради імені нашого Господа Ісуса Христа. 27 Тож посилаємо Юду та Силу, щоб вони передали вам те саме і на словах. 28 Бо святий дух і ми самі вважаємо слушним не накладати на вас додаткових тягарів, окрім того, що необхідне: 29 стримуватися від пожертвуваного ідолам, від крові, від м’яса задушених тварин і від блуду. Якщо старанно оберігатимете себе від цього, то буде вам добре вестися. Бувайте здорові!»
30 Отже, коли тих чоловіків відправили, вони подалися до Антіохı́ї. Там вони зібрали багато братів і віддали їм листа. 31 Прочитавши його, всі вони дуже підбадьорились і зраділи. 32 А Юда і Сила, оскільки вони були пророками, теж підбадьорювали братів багатьма промовами та зміцняли їх. 33 І через якийсь час брати відпустили їх з миром назад. 34 — 35 Але Павло і Варнава затримались в Антіохı́ї, навчаючи та проголошуючи разом з багатьма іншими добру новину про слово Єгови.
36 Через деякий час Павло сказав до Варнави: «Перше, що нам треба зробити,— це повернутися і відвідати братів у кожному місті, де ми сповіщали слово Єгови, і подивитися, як у них справи». 37 Варнава вирішив взяти із собою Івана, названого Марком. 38 Але Павло вважав, що його не варто брати, адже він залишив їх у Памфілı́ї і не пішов з ними виконувати працю. 39 Тоді між ними спалахнула гостра суперечка, і вони розлучилися. Тож Варнава, взявши Марка, поплив до Кіпру, 40 а Павло вибрав Силу і вирушив у дорогу, після того як брати ввірили Павла незаслуженій доброті Єгови. 41 І переходив він через Сирію та Кілікı́ю, підкріпляючи збори.