Євангеліє від Івана
19 Тоді за Пилатовим наказом Ісуса висікли бичем.+ 2 А воїни сплели терновий вінок, надягли Ісусові на голову та одягли його в пурпур.+ 3 Потім вони один за одним підходили й говорили: «Вітаємо* тебе, Царю юдейський!» — і били його по щоках.+ 4 Тоді Пилат знову вийшов та звернувся до натовпу: «Послухайте! Я виводжу його до вас, аби ви знали, що я не бачу за ним жодної вини».+ 5 Тож Ісус вийшов у пурпурному одязі та з терновим вінком на голові. Пилат сказав людям: «Подивіться, оце чоловік!» 6 Побачивши його, старші священики й охоронці почали кричати: «На стовп його! На стовп!*»+ Пилат же промовив: «То заберіть його і самі стратьте*, бо я не бачу за ним жодної вини».+ 7 На це юдеї сказали: «Ми маємо закон, згідно з яким він повинен померти,+ бо видавав себе за Божого сина».+
8 Пилат, почувши ці слова, злякався ще більше. 9 Він знову ввійшов у намісницьку резиденцію і запитав Ісуса: «Звідки ти?» Однак Ісус нічого не відповів.+ 10 Тож Пилат сказав до нього: «Не хочеш зі мною говорити? Невже ти не знаєш, що я маю владу тебе відпустити і маю владу тебе стратити*?» 11 Ісус же відповів: «Ти не мав би наді мною жодної влади, якби не отримав згори. Тому той, хто мене тобі видав, має більший гріх».
12 Через це Пилат і далі шукав можливості відпустити Ісуса, але юдеї кричали: «Якщо відпустиш його, ти не друг цезарю. Адже кожен, хто видає себе за царя, говорить проти* цезаря».+ 13 Почувши це, Пилат вивів Ісуса надвір і сів на судове місце, яке було на Кам’яному помості, що єврейською називався Габбата́. 14 Був день Приготування+ перед Пасхою, близько шостої години*. І Пилат знову звернувся до юдеїв: «Подивіться! Ось ваш цар!» 15 Але вони закричали: «Геть його! Геть! На стовп його*!» Тож Пилат запитав: «Хочете, щоб я стратив вашого царя?» На це старші священики відповіли: «Ми не маємо іншого царя, крім цезаря!» 16 Тоді Пилат віддав їм Ісуса, щоб його стратили на стовпі.+
Отже, Ісуса взяли під варту. 17 Несучи свій стовп мук*, він прийшов на місце, яке називається Місце Черепа,+ а єврейською — Голго́фа.+ 18 Там його прибили до стовпа.+ Поряд з Ісусом на стовпах були ще двоє чоловіків, по обидва боки від нього, а він був посередині.+ 19 Крім того, Пилат зробив табличку й повісив на стовпі мук*. На ній було написано: «Ісус назаря́нин, Цар юдейський».+ 20 Оскільки Ісуса прибили до стовпа недалеко від міста, цей напис, зроблений єврейською, латинською і грецькою, могло читати багато юдеїв. 21 Однак юдейські старші священики сказали до Пилата: «Напиши не “Цар юдейський”, а що це він сказав: “Я Цар юдейський”». 22 У відповідь Пилат сказав: «Що написав, те написав».
23 Коли ж воїни прибили Ісуса до стовпа, вони поділили його вбрання* на чотири частини — кожному по частині. Взяли вони і його спідній одяг, але оскільки він був без шва, витканий згори донизу, 24 вони сказали один одному: «Не роздираймо його. Ліпше киньмо жеребок, і побачимо, кому він припаде».+ Це сталось, аби виконалося Писання: «Вони поділили між собою моє вбрання й кинули жеребок, щоб вирішити, кому припаде мій одяг».+ Воїни саме так і зробили.
25 А біля Ісусового стовпа мук* стояла його мати+ зі своєю сестрою; були там також Марія, дружина Кло́пи, і Марія Магдалина.+ 26 Тож Ісус, побачивши свою матір і свого улюбленого учня,+ який стояв поряд, сказав їй: «Жінко, ось твій син!» 27 А учневі Ісус сказав: «Ось твоя мати!» Відразу після того цей учень взяв її до себе.
28 Потім, знаючи, що все вже виконалося, Ісус, аби сповнилось Писання, сказав: «Пити».+ 29 Там стояв глек, наповнений кислим вином. Тож ним добре змочили губку, настромили її на стебло гісопу* та піднесли до його вуст.+ 30 Скуштувавши цього вина, Ісус вигукнув: «Здійснилось!»+ Потім він схилив голову і віддав дух*.+
31 Оскільки був день Приготування,+ то, аби тіла́ не залишалися на стовпах+ у суботу (бо той суботній день був великий),+ юдеї попросили Пилата, щоб чоловікам на стовпах поламали ноги й познімали їхні тіла. 32 Тоді воїни прийшли та зламали ноги обом чоловікам, які були на стовпах поряд з Ісусом. 33 Але, підійшовши до Ісуса, вони побачили, що він уже мертвий, і тому не зламали йому ніг. 34 Проте один воїн проколов йому списом бік,+ і з рани відразу ж потекла кров з водою. 35 А той, хто бачив, як усе відбувалося, засвідчив це, і його свідчення правдиве; він знає, що говорить правду, аби ви також вірили.+ 36 Все це сталося, щоб виконалося Писання: «Жодна кістка його не буде зламана*».+ 37 А в іншому уривку Писання говориться: «Вони будуть дивитися на того, кого прокололи».+
38 Після цього Йосип з Аримате́ї, який був Ісусовим учнем, але через страх перед юдеями тримав це в таємниці,+ попросив у Пилата дозволу забрати Ісусове тіло. Пилат погодився, і Йосип пішов та забрав його.+ 39 Никоди́м,+ який уперше відвідав Ісуса вночі, також прийшов і приніс суміш* мирри та алое вагою приблизно 100 фунтів*.+ 40 Отже, вони взяли Ісусове тіло та обмотали лляним полотном з прянощами+ згідно з поховальним звичаєм юдеїв. 41 У місці, де його стратили*, був сад, а в ньому — нова гробниця*,+ в яку ще нікого не клали. 42 Тож, оскільки в юдеїв був день Приготування+ і гробниця була поряд, Ісуса поклали в неї.