Дії апостолів
4 Поки Петро та Іван говорили з народом, до них підійшли священики, начальник храму+ та садукеї.+ 2 Вони були роздратовані, бо апостоли навчали народ і відкрито звіщали про воскресіння Ісуса*.+ 3 Тож апостолів схопили* і взяли під варту+ до наступного дня, бо вже настав вечір. 4 Проте багато людей, які слухали апостолів, повірили; їх було приблизно 5000 чоловіків.+
5 А наступного дня в Єрусалимі зібрались юдейські правителі, старійшини й книжники. 6 Там був А́нна,+ старший священик, а також Кайя́фа,+ Іван, Олександр та всі родичі старшого священика. 7 Вони вивели Петра та Івана на середину і почали їх розпитувати: «Скажіть, якою силою та чиїм іменем ви це робите?»+ 8 Тоді Петро, сповнений святого духу,+ промовив:
«Правителі народу й старійшини! 9 Якщо ви допитуєте нас сьогодні через добрий вчинок, який ми зробили для каліки,+ і вас цікавить, завдяки кому цей чоловік одужав*, 10 то нехай усім вам та цілому ізра́їльському народу буде відомо: ми зробили це іменем Ісуса Христа, назаря́нина,+ якого ви стратили на стовпі,+ але якого Бог воскресив з мертвих.+ І оцей чоловік стоїть перед вами здоровий саме завдяки Ісусу*. 11 Це “камінь, який ви, будівельники, вважали непотрібним; він же став головним наріжним каменем”.+ 12 Крім того, ні в кому іншому спасіння немає, адже з-поміж усіх людей під небом Бог більше нікому не дав такого імені,+ завдяки якому можна було б отримати спасіння».+
13 Коли вони побачили відвертість Петра та Івана і помітили, що це люди неосвічені й прості,+ то стали дивуватися. І вони зрозуміли, що ці чоловіки ходили з Ісусом.+ 14 Але оскільки поряд з апостолами стояв зцілений чоловік,+ вони не мали що відповісти.+ 15 Тож члени Синедріо́ну наказали апостолам вийти із залу, а самі почали радитися: 16 «Що ж нам робити з цими чоловіками?+ Адже вони справді вчинили щось надзвичайне! Про це відомо всім жителям Єрусалима,+ і ми нічого не можемо заперечити. 17 Однак щоб звістка про це не поширювалась далі серед народу, пригрозімо їм і накажімо нікому нічого не говорити від того імені».+
18 Отже, апостолів покликали та наказали їм нічого не розповідати і не навчати від Ісусового імені. 19 На це Петро та Іван сказали: «Розсудіть самі: чи правильно було б у Божих очах слухатись вас, а не Бога?+ 20 Тому ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули». 21 Пригрозивши апостолам ще раз, вони звільнили їх, оскільки не знайшли жодної підстави їх покарати. До того ж вони боялися народу,+ адже всі люди прославляли Бога за те, що трапилося, 22 бо чоловіку, з яким сталося чудо зцілення, було вже більше ніж 40 років.
23 Після звільнення апостоли пішли до одновірців і переповіли їм усе сказане старшими священиками й старійшинами. 24 Почувши це, усі присутні разом звернулися до Бога і сказали:
«Всевладний Господи! Ти створив небо, землю, море та все, що в них.+ 25 І через святий дух ти сказав устами нашого прабатька Давида,+ свого слуги: “Чому народи зчинили метушню і мешканці різних країв роздумують про марноту? 26 Земні царі повстали, і правителі зібралися разом проти Єгови та його помазанця”.+ 27 І справді, проти твого святого слуги Ісуса, якого ти помазав,+ зібралися разом у цьому місті Ірод, По́нтій Пилат,+ а також люди з інших народів і з народів Ізра́їля, 28 щоб виконати те, що ти визначив наперед відповідно до своєї сили і наміру.+ 29 Тепер же, Єгово, зверни увагу на їхні погрози і допоможи своїм рабам і далі говорити твоє слово з повною сміливістю, 30 тимчасом як ти простягаєш свою руку, щоб зціляти, та ім’ям твого святого слуги Ісуса чиняться знаки й чуда».+
31 Після їхньої палкої молитви місце, де вони зібралися, затряслось, і вони всі до одного сповнились святого духу+ та почали говорити Боже слово сміливо.+
32 І весь народ, що повірив, мав одне серце й одну душу. Ніхто не казав, що його майно належить тільки йому, все в них було спільне.+ 33 Апостоли ж продовжували з великим успіхом свідчити про воскресіння Господа Ісуса,+ і всі сповна отримували незаслужену доброту. 34 Тож серед них ніхто ні в чому не відчував нестачі,+ бо всі, хто мав поле чи дім, продавали їх і виручені гроші приносили 35 та клали до ніг апостолів.+ А ті давали кожному стільки, скільки він потребував.+ 36 Так зробив і Йосип — левіт, родом з Кіпру, якого апостоли також називали Варна́вою+ (що в перекладі означає «син потіхи»). 37 Він продав свою землю, а гроші приніс і поклав до ніг апостолів.+