Євангеліє від Луки
14 Якось суботнього дня Ісус завітав на обід у дім одного провідника фарисеїв,+ і вони уважно за ним спостерігали. 2 Перед ним був чоловік, хворий на водянку. 3 Тож Ісус запитав обізнаних у Законі та фарисеїв: «Скажіть, дозволено зціляти в суботу чи ні?»+ 4 Але вони мовчали. Тоді він торкнувся до чоловіка, зцілив його й відпустив, 5 а до них сказав: «Хто з вас, якщо син ваш чи бик упаде в колодязь,+ не витягне його відразу ж, навіть у суботній день?»+ 6 І вони нічого не могли відповісти на це.
7 Після того, помітивши, як запрошені вибирали собі найпочесніші місця,+ він навів їм такий приклад: 8 «Коли хтось запросить тебе на весільний бенкет, не займай найпочеснішого місця.+ Можливо, серед гостей є хтось поважніший, ніж ти. 9 Тоді той, хто запросив вас обох, підійде й скаже: “Поступися місцем цьому чоловікові”. І ти, засоромлений, підеш та займеш найнижче місце. 10 Отож, коли ти запрошений, піди й сядь на найнижчому місці, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, міг сказати: “Друже, займи вище місце”. І ти матимеш шану перед усіма іншими гостями*.+ 11 Бо кожен, хто звеличується, буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений».+
12 Потім він звернувся до чоловіка, який його запросив: «Коли влаштовуєш обід чи вечерю, не клич ані друзів, ані братів, ані родичів, ані багатих сусідів. Адже й вони можуть запросити тебе, і це стане тобі винагородою.+ 13 Тож, коли влаштовуєш бенкет, запрошуй бідних, калік, кульгавих, сліпих,+ 14 і тоді ти будеш щасливий, бо вони не мають чим тобі відплатити.+ А тобі буде відплачено під час воскресіння+ праведних».
15 Почувши це, один з гостей промовив до нього: «Щасливий той, хто споживатиме їжу в Божому Царстві».
16 У відповідь Ісус сказав йому: «Один чоловік влаштував пишну вечерю+ і запросив багатьох гостей. 17 Коли настав час вечері, він вислав раба покликати запрошених: “Приходьте, уже все готове”. 18 Але вони всі як один почали відмовлятися.+ Перший сказав: “Вибач, будь ласка, але я купив поле й маю піти оглянути його”. 19 Другий сказав: “Вибач мені, будь ласка, але я купив п’ять пар* волів і йду випробувати їх”.+ 20 А ще інший сказав: “Знаєш, я щойно одружився і тому не можу прийти”. 21 Раб повернувся та розповів про все своєму господарю. Тоді господар дому розгнівався і сказав рабу: “Швидко йди на головні вулиці та в міські провулки й приведи сюди бідних, калік, сліпих і кульгавих”. 22 Згодом раб повідомив: “Пане, я виконав усе, що ти наказав, але ще є вільні місця”. 23 Тож пан сказав рабу: “Вийди на дороги і стежки та змусь людей прийти, щоб мій дім заповнився.+ 24 Бо говорю вам: жоден з тих, хто був запрошений, не скуштує моєї вечері”».+
25 Одного разу, коли Ісус був у дорозі, з ним ішли численні натовпи людей, і, повернувшись до них, він сказав: 26 «Якщо хтось прийде до мене, але не зненавидить свого батька, матір, дружину, дітей, братів, сестер і навіть власне життя,+ то не зможе бути моїм учнем.+ 27 Хто не несе свого стовпа мук і не йде за мною, той моїм учнем бути не може.+ 28 Наприклад, хто з вас, бажаючи побудувати вежу, спершу не сяде й не порахує витрат, щоб побачити, чи вистачить коштів її завершити? 29 Інакше якщо він закладе фундамент, але не зможе докінчити вежу, то всі, хто бачитиме це, почнуть з нього сміятися, 30 кажучи: “Цей чоловік почав будувати, але докінчити не зміг”. 31 Або який цар, вирушаючи на війну проти іншого царя, спершу не сяде й не порадиться, чи зможе він з 10 000 воїнів вистояти проти того, хто йде на нього з 20 000?+ 32 І якщо він побачить, що не зможе, то, коли той цар ще далеко, відрядить до нього послів і попросить про мир. 33 Так само будьте певні, що жоден з вас, хто не розпрощається з* усім своїм майном, не зможе бути моїм учнем.+
34 Звичайно, сіль — добра річ. Але якщо сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною?+ 35 Тоді вона непридатна ні для ґрунту, ні як добриво, і люди викидають її. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає».+