Євангеліє від Луки
15 Усі збирачі податків і грішники збиралися довкола Ісуса, щоб послухати його.+ 2 А фарисеї й книжники нарікали: «Цей чоловік приятелює з грішниками та їсть з ними».+ 3 Тож Ісус навів їм такий приклад: 4 «Хто з вас, якщо має 100 овець і загубить одну, не залишить 99 у пустелі й не буде шукати загублену, аж поки не знайде її?+ 5 А знайшовши, він кладе її собі на плечі й тішиться. 6 І коли він приходить додому, то скликає друзів і сусідів, кажучи: “Радійте зі мною, бо я знайшов свою загублену овечку”.+ 7 Говорю вам: так само в небі буде більше радості за одного грішника, який кається,+ ніж за 99 праведних, яким каяття не потрібне.+
8 Або яка жінка, якщо має 10 драхм і загубить одну, не запалить світильника і не почне замітати дім та старанно шукати її, поки не знайде? 9 А знайшовши, вона скличе своїх подруг та сусідок і скаже: “Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму”. 10 Так само, кажу вам, Божі ангели радіють за одного грішника, який кається».+
11 Потім він сказав: «Один чоловік мав двох синів. 12 Якось молодший попросив його: “Батьку, віддай мені частину майна, яка мала б перейти до мене”. Тож батько розділив між ними свій маєток. 13 Через декілька днів молодший син зібрав усі свої речі й вирушив у далеку країну і там, живучи розгульно, промарнував своє майно. 14 Коли ж він розтратив усе, в країні настав сильний голод, і він опинився у скруті. 15 Він навіть пішов і найнявся на роботу до одного жителя тієї країни, і той послав його на свої поля пасти свиней.+ 16 І він хотів наїстися стручками ріжкового дерева, якими годували свиней, але й цього йому ніхто не давав.
17 Опам’ятавшись, він сказав: “Скільки наймитів у мого батька мають надмір хліба, а я тут помираю з голоду! 18 Встану та піду до батька і скажу йому: «Батьку, згрішив я проти небес і проти тебе. 19 Я більше не гідний називатися твоїм сином. Прийми мене за свого наймита»”. 20 Тож він встав і пішов до батька. А батько ще здалека побачив його і, пройнявшись жалем, побіг йому назустріч, обійняв його* і поцілував. 21 Тоді син сказав: “Батьку, згрішив я проти небес і проти тебе.+ Я більше не гідний називатися твоїм сином”. 22 Проте батько звелів рабам: “Швидко принесіть найліпші шати й одягніть його, надіньте йому на руку перстень і взуйте в сандалії. 23 Також приведіть і заріжте* відгодоване теля. Будемо їсти і святкувати, 24 бо мій син був мертвий, але ожив;+ він загубився, але знайшовся”. І почали вони веселитись.+
25 Тим часом старший син був у полі. І коли він, вертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці. 26 Він покликав одного зі слуг і запитав, що трапилось. 27 А той відповів: “Твій брат повернувся, і батько, побачивши його живим і здоровим*, зарізав відгодоване теля”. 28 Тоді старший син розгнівався і не захотів увійти в дім, а батько вийшов і почав упрошувати його. 29 Однак той сказав батькові: “Слухай! Я стільки років служив тобі, як раб, і жодного разу не порушив твоїх наказів, а ти ні разу не дав мені й козеняти, щоб я повеселився з друзями. 30 Але як тільки прийшов оцей твій син, котрий промарнував з повіями твій маєток, ти зарізав для нього відгодоване теля”. 31 Проте батько сказав йому: “Сину, ти завжди зі мною, і все, що я маю,— твоє. 32 Ми ж мали відсвяткувати й порадіти, бо твій брат був мертвий, але ожив, він загубився, але знайшовся”».