Ви можете залишитися витривалими до кінця

«Біжімо з витривалістю в змаганні, яке призначене нам» (ЄВРЕЇВ 12:1, Дерк.).

1, 2. Що означає виявляти витривалість?

«ВАМ терпеливість [«витривалість», НС] потрібна»,— написав апостол Павло до християн з євреїв, котрі жили в першому сторіччі (Євреїв 10:36). Наголошуючи на тому, якою важливою є ця риса, апостол Петро також настійно радив християнам: ‘Докладіть до вашої віри терпеливість [«витривалість», НС]’ (2 Петра 1:5, 6). Але що саме означає витривалість?

² Певний греко-англійський лексикон визначає грецьке дієслово, перекладене як «виявляти витривалість», так: «Залишатися, замість того щоб утікати... не здавати своїх позицій, триматися до кінця». Щодо іменника «витривалість», в одній праці говориться: «Це той дух, який може зносити [труднощі] не просто з покірністю, але з палкою надією... Це та риса, яка втримує на ногах людину, що стоїть лицем до вітру. Це та чеснота, яка може перетворити найважче випробування у славу, тому що за стражданнями бачить ціль». Отже, витривалість дає людині можливість залишатися непохитною перед лицем труднощів та випробувань і не втрачати при цьому надії. Кому особливо потрібна ця риса?

3, 4. а) Хто потребує витривалості? б) Чому ми повинні залишитися витривалими до кінця?

³ Усі християни беруть участь у символічному змаганні, або в бігу, що вимагає витривалості. Близько 65 року н. е. апостол Павло написав своєму співпрацівникові й вірному партнеру в роз’їзному служінні Тимофію такі підбадьорливі слова: «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг» (2 Тимофія 4:7). Павло каже, що «свій біг закінчив», і тим самим прирівнює християнське життя до змагання, котре має визначену дистанцію та лінію фінішу. На час написання тих слів Павло з тріумфом наближався до кінця дистанції і з упевненістю очікував нагороди. «Тепер,— продовжує він,— вінець переможця чекає на мене — нагорода за життя праведне. Господь, справедливий Суддя, даруватиме його мені того Дня» (2 Тимофія 4:8, СМ). Павло був переконаний, що отримає нагороду, оскільки виявив витривалість до самого кінця. А що можна сказати про нас?

⁴ Аби підбадьорити тих, хто почав брати участь у цьому бігу, Павло написав: «Біжімо з витривалістю в змаганні, яке призначене нам» (Євреїв 12:1, Дерк.). Ми, як християни, починаємо брати участь у цьому змаганні на витривалість, коли присвячуємо себе Богу Єгові через Ісуса Христа. Дуже важливо взяти добрий старт на самому початку дистанції, але найважливішим є те, щоб ми пробігли її до кінця. Ісус сказав: «Хто витерпить «[«залишиться витривалим», НС]» аж до кінця,— той буде спасений» (Матвія 24:13). А нагородою, яка чекає на тих, хто успішно добіжить до фінішу, є вічне життя! Отже, маючи перед собою певну мету, ми повинні залишитися витривалими до кінця. Що може допомогти нам досягнути її?

Обов’язкова умова — належне харчування

5, 6. а) На що ми повинні зважати, коли хочемо залишитися витривалими в бігу за життя? б) З яких духовних дарів ми повинні користати і чому?

⁵ У давнину неподалік від грецького міста Коринт проводились відомі на той час Істмійські ігри. Павло, безсумнівно, знав, що коринтські брати добре обізнані з атлетичними змаганнями та іншими конкурсами, котрі там проходили. Тож, посилаючись на ті ігри, він нагадав коринтянам про біг за життя, в якому вони брали участь: «Хіба ви не знаєте, що ті, хто не перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви». Павло наголосив на тому, наскільки важливо не зійти з дистанції, а навпаки — упевнено бігти до самого фінішу. Але що могло допомогти їм у цьому? «Кожен змагун від усього стримується»,— додав він. Для того щоб стати переможцем, учасники тих стародавніх ігор дуже інтенсивно тренувались, старанно стежили за своєю дієтою та виявляли самовладання в кожній сфері свого життя (1 Коринтян 9:24, 25).

⁶ А що можна сказати про змагання, в котрому беруть участь християни? Старійшина в одному зі зборів Свідків Єгови якось сказав: «Якщо хочеш залишитися витривалим у бігу за життя, необхідно зважати на своє духовне харчування». Розгляньмо, яку духовну поживу постачає нам Єгова, «Бог, який дає витривалість» (Римлян 15:5, НС). Наше основне джерело духовного харчування — це його Слово, Біблія. Чи ж не варто нам дотримуватись доброго розкладу читання Біблії? Послуговуючись «вірним і мудрим рабом», Єгова також дає своєчасні журнали, «Вартова башта» й «Пробудись!», та інші біблійні публікації (Матвія 24:45). Старанно вивчаючи їх, ми можемо зміцнятися духовно. Отже, нам конче необхідно виділяти чи навіть ‘викупляти час’ для особистого вивчення (Ефесян 5:16, Кул.).

 7. а) Чому ми не повинні задовольнятися знанням лише елементарних християнських вчень? б) Як ми можемо намагатися «досягти зрілості»?

⁷ Аби залишатися на шляху християнського учнівства, потрібно не зупинятися на ‘найпростіших азах учень’, а йти далі, намагаючись «досягти зрілості» (Євреїв 6:1, СМ). Для цього ми мусимо розвивати інтерес до ‘ширини й довжини, і глибини й вишини’ правди, а також годуватися ‘твердою їжею... для тих, хто зрілий’ (Ефесян 3:18; Євреїв 5:12—14, СМ). Візьмімо для прикладу чотири достовірні повідомлення про земне життя Ісуса — Євангелії від Матвія, Марка, Луки та Івана. Ретельно вивчаючи їх, ми можемо не тільки довідатися про те, що Ісус робив і яку він мав особистість, але й зрозуміти спосіб мислення, котрий спонукував його до тих чи інших учинків. Завдяки цьому ми можемо розвинути «розум Христів» (1 Коринтян 2:16).

 8. Як християнські зібрання допомагають нам залишатися витривалими в бігу за життя?

⁸ Павло закликав співвіруючих: «Уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той» (Євреїв 10:24, 25). Яким же чудовим джерелом підбадьорення є наші християнські зібрання! І як відсвіжає нас перебування разом із сердечними братами й сестрами, котрі цікавляться нами й хочуть допомогти залишитися витривалими до кінця! Ми не можемо дозволяти собі легковажити цим сповненим любов’ю даром від Єгови. Тож не забуваймо про старанне особисте вивчення та регулярне відвідування зібрань. Усе це допоможе нам ‘у розумі досконалими бути’ (1 Коринтян 14:20).

Глядачі, котрі нас заохочують

9, 10. а) Як глядачі можуть стати джерелом підбадьорення в змаганні на витривалість? б) Що являє собою ‘велика хмара свідків навколо нас’, згадана в Євреїв 12:1?

⁹ А втім, хоч би як добре був підготовлений бігун, під час змагань можуть виникнути різні непередбачені обставини, через котрі він може збитися з дистанції. «Бігли ви добре. Хто заборонив вам коритися правді?» — запитав Павло (Галатів 5:7). Очевидно, деякі християни з Галатії зв’язалися з поганим товариством і в результаті збочили у бігу за життя. З другого боку, завдяки підтримці й підбадьоренню інших нам може бути легше залишитися витривалими в цьому змаганні. Оточуючі впливають на нас майже так само, як буквальні глядачі ігор на учасників змагань. Сповнений запалу натовп створює атмосферу піднесення, що служить доброю спонукою для учасників протягом цілої дистанції, від старту аж до фінішу. І коли учасники вже наближаються до фінішу, схвальні вигуки спостерігачів, які часто супроводжуються гучною музикою та оплесками, можуть дати їм той додатковий поштовх, котрого вони так потребують. Що й казати, прихильні глядачі можуть дуже позитивно вплинути на учасників забігу.

¹⁰ А кого можна назвати глядачами в бігу за життя, в якому беруть участь християни? Згадавши багатьох дохристиянських свідків Єгови, про котрих розповідається в 11-му розділі послання до Євреїв, Павло написав: «Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків... біжімо з витривалістю в змаганні, яке призначене нам» (Євреїв 12:1, Дерк.). У даному вірші, де Павло послуговується словом «хмара» як метафорою, він не вживає грецького слова, що означає хмару, яка має чіткі обриси, розміри й форму. Натомість він вибрав слово, котре, за словами лексикографа В. Е. Вайна, «означає хмарову безформну масу, яка вкриває небо». Отже зрозуміло: Павло мав на увазі велику громаду свідків, причому настільки велику, що вона нагадувала клуб хмар.

11, 12. а) Як вірні дохристиянські свідки можуть, так би мовити, заохочувати нас з витривалістю бігти далі? б) Як можна якомога більше скористати з прикладу ‘великої хмари свідків’?

¹¹ Але хіба можуть вірні дохристиянські свідки бути буквальними глядачами в наші дні? Звичайно, що ні. Усі вони сплять смертним сном, очікуючи воскресіння. Однак за свого життя вони були успішними бігунами, і їхній приклад дотепер живе на сторінках Біблії. Коли ми вивчаємо Святе Письмо, ці вірні чоловіки й жінки можуть ожити в наших розумах і, так би мовити, заохотити нас, аби ми пробігли свою дистанцію до самого кінця (Римлян 15:4)a.

¹² Наприклад, якщо ми відчуваємо спокусу погодитись на ті чи інші світські пропозиції, хіба не спонукає нас залишитися на вірному шляху розповідь про те, як Мойсей відмовився від багатства й слави Єгипту? Якщо проблема, з якою ми зіткнулися, здається дуже серйозною, можна пригадати важке випробування Авраама, коли йому було сказано принести в жертву свого сина Ісака. Цей приклад неодмінно підбадьорить нас не здаватися у змаганні віри. Наскільки ‘велика хмара’ цих свідків може заохотити нас у бігу за життя? Це залежить від того, наскільки чітко ми бачимо їх очима розуміння.

13. Як сучасні Свідки Єгови заохочують нас у бігу за життя?

¹³ Навколо нас також є величезна кількість сучасних Свідків Єгови. Який же чудовий приклад віри дають помазані християни та чоловіки й жінки з «великого натовпу»! (Об’явлення 7:9). Ми маємо можливість читати їхні життєписи, які час від часу з’являються в цьому журналі та інших публікаціях Товариства Вартової баштиb. Роздуми про віру цих людей заохочують нас залишатися витривалими до кінця. І як же чудово мати підтримку близьких друзів і родичів, котрі також вірно служать Єгові! Навколо нас і справді є багато людей, які можуть заохотити нас у змаганні за життя.

Мудро виберіть темп

14, 15. а) Чому важливо мудро вибрати темп? б) Чому слід бути поміркованими при встановленні цілей?

¹⁴ Коли бігун долає довгу, наприклад, марафонську дистанцію, він повинен мудро вибрати темп. «Занадто швидкий старт — це шлях до невдачі,— говорилося в журналі «Нью-Йоркський бігун».— Результат, якого можна очікувати, майже однозначний: або останні кілька кілометрів перетворяться на довгу боротьбу, або ти просто зійдеш з дистанції». Один марафонець пригадує: «Коли я готувався до змагання, то слухав спеціальну лекцію на цю тему, в якій промовець ясно попередив: «Не женіться за швидшими бігунами. Біжіть своїм темпом. Інакше у вас вичерпаються сили й, може, доведеться зійти з дистанції». Я послухався цієї поради, і це допомогло пробігти дистанцію до кінця».

¹⁵ У бігу за життя Божі слуги повинні докладати неабияких зусиль (Луки 13:24). Однак учень Яків написав: «Мудрість, що зверху... лагідна [«поміркована», НС]» (Якова 3:17). Хоча добрий приклад інших і може заохотити нас робити більше, проте поміркованість допоможе ставити реалістичні цілі згідно з власними здібностями й обставинами. Святе Письмо нагадує нам: «Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому! Бо кожен нестиме свій власний тягар» (Галатів 6:4, 5).

16. Як скромність допомагає нам вибрати темп?

¹⁶ У Михея 6:8 записана думка, яка змушує замислитись кожного з нас: «Чого пожадає від тебе Господь,— нічого, а тільки... з твоїм Богом ходити сумирно». Сумирність, тобто скромність, включає в себе усвідомлення власних обмежень. Можливо, роки або підірване здоров’я наклали певні обмеження на те, скільки ми можемо робити в служінні Богу? Не знеохочуймось. Єгова приймає наші зусилля й жертви ‘згідно з тим, що ми маємо, а не з тим, чого ми не маємо’. (2 Коринтян 8:12; порівняйте Луки 21:1—4).

Зосереджуйте погляд на нагороді

17, 18. На що в духовному розумінні дивився Ісус, аби залишитися витривалим на стовпі мук?

¹⁷ Наголошуючи коринтським християнам на тому, наскільки важливо виявляти витривалість у бігу за життя, Павло згадав ще один аспект Істмійських ігор, вартий їхньої уваги. Він написав про учасників тих ігор: «Вони [біжать]... щоб тлінний прийняти вінок, але ми — щоб нетлінний. Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б’ючи» (1 Коринтян 9:25, 26). На переможця тих стародавніх ігор чекала нагорода у вигляді корони, або вінця, зробленого з гілок сосни чи іншої рослини, деколи навіть із засушеної пахучої селери,— справді, «тлінний вінок». А яка нагорода чекає на християн, котрі залишаться витривалими до кінця?

¹⁸ Звертаючи увагу на нашого Взородавця, Ісуса Христа, апостол Павло написав: «Замість [«заради», СМ] радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого» (Євреїв 12:2). Ісус залишився витривалим до кінця свого людського життя, оскільки дивився вперед, не на стовп мук, а на нагороду.Одним з аспектів цієї нагороди була радість, яку він відчував через те, що посприяв освяченню імені Єгови й викупив людство з-під влади смерті. На Ісуса також чекала радість від служіння Царем і Первосвящеником, коли він поверне слухняним людям можливість жити без кінця на райській землі (Матвія 6:9, 10; 20:28; Євреїв 7:23—26).

19. На чому ми повинні зосереджувати свій погляд, ідучи шляхом християнського учнівства?

¹⁹ Розгляньмо, яка радість приготовлена для нас, людей, котрі йдуть шляхом християнського учнівства. Єгова доручив нам проповідувати добру новину про Боже Царство, а також передавати життєдайне знання з Біблії іншим. Ця праця приносить нам глибоке задоволення (Матвія 28:19, 20). Як же нам радісно знайти людину, котра хоче познайомитись із правдивим Богом, а тоді допомогти їй стартувати в бігу за життя! І, незалежно від того, як реагують люди, котрим ми проповідуємо, брати участь у праці, пов’язаній з освяченням імені Єгови,— це справжній привілей. Коли ми залишаємось витривалими попри байдужість або й опір з боку людей в нашій території, то маємо радість з того, що тішимо серце Єгови (Приповістей 27:11). Головна ж нагорода, яку обіцяє Бог,— це вічне життя. Радості, що тоді запанує, просто не буде меж! Ми повинні постійно бачити перед собою ці благословення і впевнено бігти вперед.

У міру наближення кінця

20. Чому з наближенням кінця біг за життя може стати ще важчим?

²⁰ Беручи участь у змаганні за життя, необхідно боротися з нашим головним ворогом, Сатаною Дияволом. Тимчасом як ми наближаємося до фінішу, він з усіх сил намагається або зіштовхнути нас з дистанції, або змусити звільнити темп (Об’явлення 12:12, 17). І залишатися вірними, відданими вісниками Царства попри війни, голод, пошесті та всі інші труднощі, які є знаком «часу кінця», не так-то й легко (Даниїла 12:4; Матвія 24:3—14; Луки 21:11; 2 Тимофія 3:1—5). Крім того, деколи може здаватися, що кінець набагато далі, ніж ми очікували, особливо якщо ми розпочали бігти багато десятиріч тому. Проте Боже Слово запевняє нас, що кінець прийде. Єгова говорить, що він не спізниться. Кінець вже не за горами (Авакума 2:3; 2 Петра 3:9, 10).

21. а) Що додасть нам сил, у той час як ми беремо участь у змаганні за життя? б) Що ми повинні постановити з огляду на близький кінець?

²¹ Отже, щоб бути успішними в змаганні за життя, ми повинні черпати сили з тих джерел, які Єгова з любов’ю дає для нашого духовного живлення. Нам також не обійтися без того величезного підбадьорення, що ми отримуємо завдяки регулярному спілкуванню з нашими співвіруючими, котрі беруть участь у тому самому змаганні. Навіть якщо через суворі переслідування або непередбачені обставини нам стане ще важче бігти у змаганні за життя, то все одно ми зможемо залишитися витривалими до кінця, оскільки Єгова дає «наднормальну силу» (2 Коринтян 4:7, НС). Як же підбадьорює усвідомлення того, що Єгова хоче, аби ми з тріумфом закінчили біг! Тож постановімо ‘бігти з витривалістю в змаганні, яке перед нами’, будучи абсолютно переконаними в тому, що «часу свого пожнемо, коли не ослабнемо» (Євреїв 12:1, Дерк.; Галатів 6:9).

[Примітки]

Чи ви пам’ятаєте?

◻ Чому ми повинні залишитися витривалими до кінця?

◻ Якими дарами від Єгови ми не повинні нехтувати?

◻ Чому важливо мудро вибрати темп?

◻ Яка радість приготовлена для нас, коли ми продовжуємо брати участь у змаганні за життя?

[Ілюстрація на сторінці 18]

Черпайте підбадьорення на християнських зібраннях.