1 Петра
2 Тож відкиньте всяке зло, всякий підступ, лицемірство, заздрощі та всіляку обмову 2 і, як новонароджені немовлята, розвиньте прагнення до чистого словесного молока, аби через нього зростати й отримати спасіння, 3 якщо тільки ви скуштували, що Господь добрий.
4 Коли ви приходите до нього, живого каменя, що відкинений людьми, але вибраний Богом і дорогоцінний в його очах, 5 то з вас самих, як із живого каміння, теж будується дім духовний, щоб ви стали святим священством і через Ісуса Христа приносили духовні жертви, приємні Богові. 6 Бо в Писанні говориться: «Ось я кладу на Сіоні камінь — камінь вибраний, наріжний, дорогоцінний; і кожен, хто вірить у нього, ніколи не розчарується».
7 Отже, для вас він дорогоцінний, бо ви вірите. Що ж до невіруючих, «той самий камінь, який будівельники відкинули, став головним наріжним каменем», 8 а також «каменем спотикання і скелею, яка є перешкодою на їхньому шляху*». Вони спотикаються на ньому, бо не слухаються слова. Саме для цього вони й призначені. 9 Але ви — «рід вибраний, священство царське, народ святий, люди, які стали особливою власністю, щоб усюди звіщати чесноти» того, хто покликав вас із темряви до свого дивовижного світла. 10 Колись ви не були народом, а тепер ви Божий народ; колись вам не виявлялось милосердя, а тепер виявляється.
11 Любі, вмовляю вас як чужинців і тимчасових жителів: стримуйтеся від плотських бажань, котрі воюють проти душі. 12 І далі добре поводьтеся серед інших народів, аби за те, за що обмовляють вас, наче злочинців, вони, дивлячись на ваші добрі вчинки, прославили Бога в день, коли він здійснить перевірку.
13 Задля Господа підкоряйтеся всякому людському устрою: чи то владі царя як вищого, 14 чи то владі урядовців як посланих від нього, щоб карати злочинців і хвалити тих, хто чинить добро. 15 Бо воля Божа полягає в тому, щоб, чинячи добро, ви припиняли розмови нерозумних людей про те, чого вони насправді не знають. 16 Будьте як вільні, але використовуйте свою свободу як Божі раби: не намагайтесь прикривати нею зло. 17 Шануйте всіляких людей, любіть усе братство, бійтеся Бога, ставтеся з пошаною до царя.
18 Нехай слуги, виявляючи в усьому належний страх, підкоряються своїм панам — не тільки добрим і розважливим, але й тим, кому важко догодити. 19 Бо, якщо хтось, прагнучи мати чисте сумління перед Богом, стійко зносить неприємності й несправедливо страждає, це до вподоби Йому. 20 Адже яка в тому заслуга, коли ви грішите і вас за те б’ють, а ви терпеливо це зносите? Якщо ж ви страждаєте за добрі діла і терпеливо це зносите, то таке Богові до вподоби.
21 Власне до цього ви покликані, бо сам Христос постраждав за вас, залишивши приклад, щоб ви точно йшли його слідами. 22 Він не вчинив жодного гріха, і в устах його не було знайдено обману. 23 Коли його злословили, він не злословив у відповідь. Коли страждав, то не погрожував, а віддавав себе в руки того, хто судить праведно. 24 Він сам, віддавши власне тіло, заніс наші гріхи на стовп, щоб ми могли позбутися їх та жити для праведності. І «його ранами ви зцілилися». 25 Бо ви були як заблукані вівці, а тепер повернулися до пастиря та хоронителя ваших душ.