Лист до євреїв
12 Тож, оскільки довкола нас є така велика хмара свідків, скиньмо й ми всякий тягар і гріх, який легко нас обплутує,+ і витривало біжімо в забігу, який нам визначено,+ 2 пильно придивляючись до Ісуса — Керівника+ і Вдосконалювача нашої віри. Заради радості, яка очікувала його, він зніс смерть на стовпі мук*, знехтувавши ганьбою, і сів праворуч від Божого престолу.+ 3 І справді, глибоко роздумуйте про того, хто стійко зніс ворожі слова грішників,+ якими вони самі собі шкодили. Тоді ви не втомитесь і не опустите рук*.+
4 Борючись із цим гріхом, ви ще не чинили о́пору до крові. 5 До того ж ви зовсім забули настійне заохочення, скероване до вас як до синів: «Сину мій, не стався зневажливо до повчання від Єгови* й не опускай рук, коли він тебе виправляє, 6 бо кого Єгова* любить, того і повчає. Він навіть карає* кожного, кого приймає як сина».+
7 Усе, що ви стійко зносите, застосовується для вашого повчання*. Бог ставиться до вас як до синів.+ А якого сина батько не повчає?+ 8 Якщо всі ви не отримуєте такого повчання, то ви незаконнонароджені діти, а не сини. 9 Крім того, наші земні батьки* нас повчали, і ми ставилися до них з повагою. Тож хіба нам не треба ще охочіше підкорятися Батькові, який дає нам духовне життя, і завдяки цьому жити?+ 10 Адже протягом короткого часу вони повчали нас так, як їм здавалося правильним. Коли ж повчає він, це йде нам на користь, бо в такому разі ми можемо мати частку в його святості.+ 11 Щоправда, жодне повчання у цей час не здається чимось радісним, а радше завдає болю*, однак пізніше навченим через нього приносить мирний плід праведності.
12 Отже, зміцніть опущені руки та ослаблі коліна+ 13 і продовжуйте випрямляти стежки для своїх ніг,+ щоб кульгаве не вивихнулось, а, навпаки, зцілилось. 14 Намагайтесь мати мир з усіма людьми,+ а також бути освяченими*,+ оскільки без цього ніхто не побачить Господа. 15 Постійно пильнуйте, щоб ніхто з вас не залишився без Божої незаслуженої доброти і щоб не проріс жоден отруйний корінь, який би спричинив проблеми і опоганив багатьох.+ 16 Пильнуйте, щоб серед вас не було жодного розпусника* або того, хто не цінує святе, подібно до Ісава, який проміняв права первородства на миску їжі.+ 17 Як ви знаєте, пізніше, бажаючи успадкувати благословення, Ісав отримав відмову. Хоча він плакав+ і робив усе, щоб рішення* змінилося, це було даремно*.
18 Тож ви наблизились не до гори, яку можна відчути на дотик+ і яка палала у полум’ї,+ не до темної хмари, густої темряви й бурі+ 19 і не до звуку сурми+ чи голосу,+ який промовляв слова. Почувши цей голос, люди благали, щоб їм вже нічого не говорили,+ 20 бо їх уже і так налякав наказ: «Навіть якщо тварина торкнеться гори, її треба каменувати».+ 21 І справді, це видовище було таким страшним, що Мойсей сказав: «Я боюся і тремчу».+ 22 Але ви наблизились до гори Сіон+ та міста живого Бога — небесного Єрусалима,+ і до міріад* ангелів, 23 які зібрані разом,+ і до збору первістків, які записані на небесах, і до Бога, Судді всіх,+ і до духовного життя+ праведних, яких було приведено до досконалості,+ 24 і до Ісуса — посередника+ нової угоди,+ і до крові для кроплення, яка промовляє ліпше, ніж кров Авеля.+
25 Дивіться, не відмовляйтесь слухати* того, хто говорить. Бо якщо не врятувалися люди, які відмовлялися слухати того, хто давав їм Боже попередження на землі, то тим більше не врятуємось ми, якщо відвернемося від того, хто говорить з небес.+ 26 Тоді від його голосу здригнулася земля,+ тепер же він обіцяє: «Я ще раз затрясу — і не лише землею, але й небом».+ 27 Слова «ще раз» вказують на усунення того, що хитається, що створене, аби залишилось непохитне. 28 Отже, знаючи, що ми отримаємо непохитне Царство, продовжуймо отримувати незаслужену доброту, завдяки якій ми можемо служити* Богові так, як йому до вподоби, з побожним страхом і благоговінням. 29 Бо наш Бог є нищівним вогнем.+