Філіппійців
2 Отже, якщо серед вас уже існують такі речі, як християнське підбадьорення, утішання, спонукане любов’ю, взаємна турбота, сердечність і співчуття, 2 то доповніть мою радість: думайте однаково, майте всі таку саму любов, будьте однодушні та однодумні. 3 Не робіть нічого з пихатості або керуючись духом суперництва. Натомість будьте смиренними і вважайте одні одних вищими від себе. 4 Крім того, дбайте не лише про власні інтереси, а й про інтереси інших.
5 Майте такий самий склад розуму, як і в Христа Ісуса: 6 він, хоча й був у Божій подобі, навіть не допускав думки про зазіхання, тобто про те, щоб бути рівним Богові. 7 Навпаки, він відмовився від усього, прийняв вигляд раба і став таким, як інші люди. 8 Більше того, коли він був у подобі людини, він упокорився і залишався слухняним аж до смерті — смерті на стовпі мук. 9 Саме тому Бог підніс його на вище становище і великодушно дав йому ім’я, вище від будь-якого іншого імені. 10 Він зробив це для того, щоб перед Ісусовим ім’ям схилилось кожне коліно тих, хто на небі, хто на землі і хто під землею, 11 та щоб кожен язик відкрито визнав: Ісус Христос — то Господь на славу Бога, Батька.
12 Любі мої, ви завжди були і залишаєтесь слухняними — і то не лише під час моєї присутності, а й тепер, коли мене немає, причому робите це ще з більшою готовністю. Отже, продовжуйте так само зі страхом і трепетом працювати над тим, аби отримати спасіння, 13 і пам’ятайте: сам Бог, прагнучи виконати свою добру волю, діє в вас, аби ви і бажання мали, і діяли. 14 Продовжуйте робити усе без нарікань та суперечок. 15 Тоді будете бездоганними, ні в чому не винними й непорочними дітьми Бога серед зіпсованого і збоченого покоління, в якому ви сяєте, немов світила у світі, 16 міцно тримаючись слова життя. Завдяки цьому я матиму підставу для великої радості в день Христа, бо знатиму, що біг і трудився недаремно. 17 А втім, навіть якщо я виливаюсь, немов лита жертва, і віддаю себе на служіння для народу,— до чого й вас спонукала віра,— я тішуся і радію з усіма вами. 18 Так само і ви тіштесь та радійте зі мною.
19 Я ж сподіваюсь, якщо буде на те воля Господа Ісуса, незабаром послати до вас Тимофія, аби звістка про ваші справи звеселила мою душу. 20 Адже я не маю більше нікого з таким складом розуму, хто б так щиро подбав про ваш добробут. 21 Бо всі інші шукають власної вигоди, а не інтересів Христа Ісуса. 22 Вам же відомо, як він себе зарекомендував: немов дитина з батьком, працював зі мною в поті чола, поширюючи добру новину. 23 Тому саме його я хочу послати, тільки-но побачу, як складуться в мене обставини. 24 Більше того, я впевнений, що коли на це буде воля Господа, то і сам невдовзі прийду до вас.
25 Та вважаю за необхідне послати до вас Епафроди́та, мого брата, співпрацівника й такого ж воїна, як я, а вашого посланця, котрого ви відправили служити моїм потребам. 26 Він прагне побачитись з усіма вами та дуже засмутився через те, що ви почули про його хворобу. 27 Він і справді захворів, навіть мало не помер. Проте Бог змилосердився над ним, і не лише над ним, але й наді мною, щоб я не журився ще більше. 28 Тому я вже посилаю його до вас, щоб, зустрівшись із ним, ви знову раділи, а я так сильно не журився. 29 Отже привітайте його сердечно, зі щирою радістю, як і прийнято серед тих, хто служить Господу, та дорожіть такими людьми. 30 Бо, трудячись для Господа, він наражав душу свою на небезпеку й мало не помер — так сильно хотів зробити все те, що зробили б ви, якби були тут і служили мені.