Луки
13 У той же час дехто з присутніх розповів йому про те, що сталося з галілеянами: як Пилат змішав кров цих людей з кров’ю їхніх жертв. 2 На це Ісус сказав: «Чи ви думаєте, що ті галілеяни так постраждали тому, що були більшими грішниками, ніж інші галілеяни? 3 Кажу вам, анітрохи. Але якщо не покаєтеся, то всі ви теж будете вигублені. 4 А може, думаєте, що ті вісімнадцять, на котрих упала вежа в Сілоа́мі та вбила їх, були більшими винуватцями, ніж інші мешканці Єрусалима? 5 Кажу вам, анітрохи. Та якщо ви не покаєтеся, то всі так само загинете».
6 Тоді він навів їм такий приклад: «У винограднику одного чоловіка росло фігове дерево. Якось він прийшов подивитися, чи на ньому є плоди, але нічого не знайшов. 7 Тож він сказав виноградареві: «Ось уже три роки я приходжу до цього фігового дерева за плодами, але нічого не знаходжу. Зрубай його! Навіщо воно має даремно займати землю?» 8 Виноградар же відповів: «Пане, залиш його ще на цей рік, а я обкопаю його та обкладу гноєм, 9 і якщо в майбутньому воно принесе плоди, то добре, а якщо ні, зрубаєш його».
10 І навчав він у суботу в одній синагозі. 11 А там була скорчена жінка, яка взагалі не могла випрямитися, бо її вісімнадцять років мучив дух немочі. 12 Побачивши її, Ісус сказав: «Жінко, ти звільнена від своєї немочі». 13 Тоді він поклав на неї руки, і в ту ж мить вона випрямилась та почала прославляти Бога. 14 Але начальник синагоги, обурений тим, що Ісус зцілив у суботу, промовив до натовпу: «Маєте шість днів, щоб працювати, тоді й приходьте оздоровлюватись, тільки не в суботу». 15 Проте Господь відповів: «Лицеміри, хіба не відв’язує кожен з вас у суботу свого бика чи осла і не виводить зі стійла, щоб напоїти його? 16 Чи ж не треба було й цю Авраамову дочку, котру Сатана тримав у путах аж вісімнадцять років, звільнити в суботній день?» 17 Коли він сказав це, всі противники зніяковіли, а натовп почав радіти всім його славним ділам.
18 Він же говорив далі: «До чого подібне Боже царство і з чим його порівняти? 19 Воно немов гірчичне зернятко, яке людина взяла та кинула у своєму саду. Це зернятко проросло і стало деревом, і небесні птахи поселилися в його вітті».
20 Потім він сказав: «З чим іще порівняти Боже царство? 21 Воно подібне до закваски, яку жінка взяла й поклала* в три великі міри борошна, аж поки заквасилося все тісто».
22 Тож він вирушив далі до Єрусалима і дорогою, ідучи від міста до міста й від села до села, навчав людей. 23 Якось один чоловік запитав його: «Господи, то правда, що спасеться досить мало людей?» Ісус же відповів: 24 «З усіх сил намагайтесь увійти через вузькі двері. Кажу вам, багато хто захоче увійти, але не зможе, 25 бо господар урешті встане й замкне двері, а ви залишитесь надворі й почнете стукати, благаючи: «Пане, відчини нам». Однак він скаже: «Я не знаю, звідки ви». 26 Тоді ви промовите: «Ми їли та пили в тебе на очах, і ти навчав нас на головних вулицях». 27 Проте він знову відповість: «Я не знаю, звідки ви. Відійдіть від мене, слуги неправедності!» 28 Там ви будете плакати й скреготати зубами, коли побачите, що Авраам, Ісак, Яків і всі пророки — в Божому царстві, а вас вигнали геть. 29 І прийдуть люди зі сходу і заходу, з півночі і півдня та посідають* за столом у Божому царстві. 30 Тож дехто з останніх стане першим, а дехто з перших — останнім».
31 Тієї години до нього підійшли деякі фарисеї, кажучи: «Забирайся звідси, бо Ірод хоче вбити тебе». 32 Ісус же відповів: «Підіть і скажіть тому лисові: «Ось я виганяю демонів і зціляю людей сьогодні й завтра, а на третій день закінчу свою справу». 33 А зрештою, я і так мушу йти далі сьогодні, завтра і післязавтра, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. 34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, але ви не захотіли! 35 Ось ваш дім покинутий і залишений вам. Тому говорю: ви вже не побачите мене, аж поки скажете: «Благословенний, хто йде в ім’я Єгови!»