Євангеліє від Івана
5 Після того настало юдейське свято,+ тож Ісус пішов в Єрусалим. 2 В Єрусалимі, біля Овечої брами,+ є купальня з п’ятьма колонадами, що єврейською називається Бетза́та. 3 Там лежало дуже багато хворих, сліпих, кульгавих та калік із сухими* кінцівками. 4 *—— 5 Серед них був чоловік, який хворів уже 38 років. 6 Побачивши, що цей чоловік лежить там, і знаючи, як довго він хворіє, Ісус запитав: «Хочеш стати здоровим?»+ 7 На це хворий відповів: «Пане, немає кому опустити мене в купальню, коли вода збурюється. А коли я сам починаю спускатись туди, хтось інший мене випереджує». 8 Тоді Ісус сказав: «Вставай! Бери свою підстилку* і йди».+ 9 І чоловік зараз же став здоровим, взяв підстилку* та почав ходити.
Це сталося в суботу. 10 Тож юдеї сказали зціленому: «Сьогодні субота, і тобі не дозволяється носити підстилку*».+ 11 У відповідь чоловік сказав: «Той, хто зцілив мене, промовив: “Візьми свою підстилку* та йди”». 12 Вони ж запитали: «А хто сказав тобі: “Візьми її та йди”?» 13 Проте зцілений не знав, хто це був, бо Ісус загубився в натовпі.
14 Згодом Ісус зустрів цього чоловіка у храмі й промовив: «Тепер ти здоровий. Тож більше не гріши, аби з тобою не трапилося чогось гіршого». 15 А чоловік пішов і розказав юдеям, що його зцілив Ісус. 16 Тому юдеї переслідували Ісуса, оскільки він виконував такі діла в суботу. 17 Однак Ісус сказав їм: «Мій Батько досі працює, тому працюю і я».+ 18 Через це юдеї почали ще завзятіше шукати можливості його вбити, бо вважали, що він не лише порушує закон про суботу, але й прирівнює себе до Бога,+ називаючи його своїм Батьком.+
19 А Ісус їм сказав: «Щиру правду кажу вам: Син нічого не може робити від себе, а лише те, що, як він бачить, робить Батько.+ Бо, що робить Батько, те подібно робить і Син. 20 Адже Батько любить* Сина+ та показує йому все, що робить сам; і він покаже йому ще більші діла, щоб ви здивувались.+ 21 Бо, як Батько воскрешає та оживляє мертвих,+ так і Син оживляє тих, кого хоче.+ 22 Сам Батько не судить нікого — увесь суд він доручив Синові,+ 23 щоб усі шанували Сина, як шанують Батька. Хто ж не шанує Сина, той не шанує і Батька, який його послав.+ 24 Щиру правду кажу вам: хто чує мій голос та вірить у того, хто мене послав, той має вічне життя,+ і він не підлягає судові, а перейшов від смерті до життя.+
25 Щиру правду кажу вам: надходить година,— і вже надійшла,— коли мертві почують голос Божого Сина, і ті, хто прислу́хався, будуть жити. 26 Бо, як Батько має в собі життя*,+ так і Сину він дав можливість мати в собі життя.+ 27 До того ж Син отримав від Батька владу судити,+ оскільки він є Сином людським.+ 28 Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто перебуває в пам’ятних гробницях, почують його голос+ 29 і вийдуть: хто чинив добро — для воскресіння життя, а хто чинив зло — для воскресіння суду.+ 30 Я нічого не можу робити від себе. Я суджу згідно з тим, що чую, і мій суд праведний,+ оскільки я прагну виконувати не власну волю, а волю того, хто мене послав.+
31 Якщо лише я свідчу про себе, моє свідчення неправдиве.+ 32 Однак про мене свідчить ще хтось, і я знаю, що його свідчення правдиве.+ 33 Ви послали людей до Івана, і він засвідчив правду.+ 34 Я не потребую свідчення від людини, але говорю все це для вашого спасіння. 35 Цей чоловік був світильником, що палає і сяє, проте недовго ви хотіли тішитись його світлом.+ 36 У мене ж є свідчення більше, ніж Іванове, бо вже самі діла, які доручив мені мій Батько,— діла, які я виконую,— свідчать, що мене послав Батько.+ 37 Свідчення про мене дав і сам Батько, який мене послав.+ Ви ж ані голосу його ніколи не чули, ані образу його не бачили,+ 38 і його слово у вас не перебуває, оскільки ви не вірите в того, кого він послав.
39 Ви досліджуєте Писання,+ бо думаєте, що завдяки їм отримаєте вічне життя, і саме вони свідчать про мене.+ 40 А ви все одно не бажаєте прийти до мене,+ аби отримати життя. 41 Я не хочу слави від людей, 42 але я добре знаю, що ви не маєте любові до Бога. 43 Я прийшов від імені свого Батька, ви ж мене не приймаєте. Якби хтось прийшов від свого імені, його ви прийняли б. 44 Як же ви можете вірити мені, якщо радо приймаєте славу один від одного, але слави від єдиного Бога не шукаєте?+ 45 Не думайте, що я буду засуджувати вас перед Батьком; вас є кому засуджувати — це Мойсей,+ на якого ви покладаєте надію. 46 Якби ви вірили Мойсею, то повірили б і мені, бо він писав про мене.+ 47 Але коли ви не вірите в те, що написав він, як же тоді повірите моїм словам?»