Перший лист до коринфян
13 Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, але любові не маю, то я став подібним до гонга, що дзвенить, чи до кимвала, що бряжчить. 2 І якщо я маю дар пророкувати й розумію всі священні таємниці та все знання+ і маю таку віру, що можу пересувати гори,+ але любові не маю, то я ніщо*.+ 3 І якщо я роздам усе своє майно, щоб нагодувати інших,+ чи віддам на смерть своє тіло, щоб похвалитися, але любові не маю,+ то це не принесе мені жодного пожитку.
4 Любов+ терпелива+ і добра.+ Любов не ревнує.+ Вона не вихваляється, не зазнається,+ 5 не поводиться непристойно,+ не шукає власної вигоди+ і не дратується*.+ Вона не веде лічби образам.+ 6 Любов не тішиться неправедністю,+ але радіє правді. 7 Любов усе зносить,+ в усе вірить,+ на все надіється,+ все терпить.+
8 Любов ніколи не згасає. Що ж до дарів пророкувати, говорити мовами або отримувати знання, то вони зникнуть. 9 Бо наше знання часткове,+ і пророкуємо ми частково, 10 але коли настане повне, часткове зникне. 11 Коли я був дитиною, то говорив як дитина, думав як дитина і розумів усе як дитина, а ставши дорослим чоловіком, я позбувся рис дитини. 12 Бо тепер ми дивимося в металеве дзеркало і бачимо нечітко, а тоді будемо бачити чітко*. Тепер я маю часткове знання, а тоді матиму точне*, як і Бог має точне знання про мене. 13 Однак нині залишаються оці три: віра, надія і любов, а найбільша з них — любов.+