Дії апостолів
21 Із сумом розпрощавшись з ними, ми вийшли в море та взяли прямий курс на Кос, наступного дня на Ро́дос, а звідти на Пата́ру. 2 Там, знайшовши корабель, який ішов до Фінікı́ї, ми піднялися на борт і попливли далі. 3 Коли на обрії з’явився острів Кіпр, то, залишивши його зліва, ми попливли далі до Сирії і висадилися в Тирі, бо там мав розвантажуватися корабель. 4 У цьому місті ми розшукали учнів і залишилися там на сім днів. Однак учні, керовані духом, постійно просили Павла не йти до Єрусалима.+ 5 А коли час нашого перебування закінчився, ми знову вирушили в дорогу, і всі вони, у тому числі жінки і діти, провели нас за місто. Постававши на березі навколішки, ми помолились, 6 потім попрощалися з ними й піднялися на корабель, а вони повернулись додому.
7 З Тира ми прибули кораблем у Птолемаї́ду і, привітавшись з братами, на один день залишились у них, 8 а наступного дня продовжили подорож. Прибувши в Кеса́рію, ми ввійшли в дім Пилипа, проповідника доброї новини,+ одного із семи вибраних чоловіків,+ і зупинилися в нього. 9 Пилип мав чотирьох неодружених дочок, які пророкували.+ 10 Там ми пробули багато днів. Потім з Юдеї прибув один пророк, на ім’я Ага́в.+ 11 Прийшовши до нас, він узяв Павлів пояс, зв’язав собі ноги та руки і сказав: «Ось що говорить святий дух: “Так само юдеї зв’яжуть в Єрусалимі чоловіка, якому належить цей пояс,+ і віддадуть його в руки людей з інших народів”».+ 12 Почувши це, і ми, і тамтешні брати почали благати Павла не йти до Єрусалима. 13 У відповідь Павло сказав: «Що ви робите? Навіщо плачете і намагаєтесь послабити мою рішучість? Будьте певні: за ім’я Господа Ісуса я готовий не лише бути зв’язаним, але й умерти в Єрусалимі».+ 14 І, оскільки нам не вдалося його відрадити, ми перестали заперечувати* і сказали: «Нехай на все буде воля Єгови».
15 Після того ми зібралися в дорогу і вирушили до Єрусалима. 16 З нами пішли також декотрі учні з Кеса́рії. Вони відвели нас до дому чоловіка, в якого ми мали гостювати,— до Мнасо́на з Кіпру, який був одним з перших учнів. 17 В Єрусалимі брати нас радо прийняли. 18 А наступного дня Павло пішов разом з нами до Якова,+ там зібрались* усі старійшини. 19 Павло привітав їх і став детально розповідати про те, що́ Бог зробив серед інших народів, послуговуючись ним у служінні.
20 Почувши це, присутні почали прославляти Бога, проте сказали Павлу: «Бачиш, брате, скільки юдеїв повірило? Тисячі! І всі вони ревно дотримуються Закону.+ 21 Але до них дійшли чутки, що своїм навчанням ти спонукуєш всіх юдеїв, які живуть серед інших народів, до відступництва від Мойсея і говориш, щоб вони не обріза́ли дітей і не дотримувались усталених звичаїв.+ 22 Що ж тепер робити? Вони так чи інакше почують, що ти прийшов. 23 Тож послухайся нашої поради. Серед нас є чотири чоловіки, які склали обітницю. 24 Візьми їх з собою, очисться з ними за обрядом і покрий їхні видатки, щоб вони могли поголити голови. Так усі дізнаються, що чутки про тебе безпідставні, що ти поводишся правильно і що сам теж дотримуєшся Закону.+ 25 А щодо віруючих з інших народів, то ми передали їм у листі своє рішення: стримуватися від пожертвуваного ідолам,+ від крові,+ від м’яса задушених тварин+ і від статевої розпусти».+
26 Отже, наступного дня Павло взяв із собою тих чоловіків, очистився разом з ними+ згідно з Законом і ввійшов до храму, щоб оголосити, коли закінчаться дні очищення і коли за кожного з них треба буде скласти приношення.
27 А коли сім днів підходили до кінця, юдеї з Азії, побачивши Павла в храмі, підбурили весь натовп і схопили його, 28 вигукуючи: «Ізраїльтяни, допоможіть! Цей чоловік всіх і всюди навчає, виступаючи проти нашого народу, нашого Закону і цього місця. Мало того, він ще й привів у храм греків і тим опоганив це святе місце».+ 29 Вони кричали так, бо раніше бачили разом з Павлом у місті ефеся́нина Трохима+ і думали, що він привів цього чоловіка в храм. 30 У місті здійнялося велике заворушення, і до храму стали звідусіль збігатися люди. Зрештою вони схопили Павла і витягли його звідти. Потім брами відразу ж зачинили. 31 І, коли його намагалися вбити, до командира загону дійшла звістка, що в усьому Єрусалимі зчинилось велике замішання. 32 Тому він негайно взяв воїнів та сотників і побіг униз до натовпу. Побачивши воєначальника і воїнів, люди перестали бити Павла.
33 Тоді воєначальник підійшов до нього і, взявши його під варту, наказав зв’язати двома ланцюгами,+ а потім став розпитувати, хто він такий і що накоїв. 34 Але оскільки хтось з юрби кричав одне, а хтось — інше, то через такий галас начальник не зміг нічого довідатися і наказав відвести Павла в казарму. 35 Коли ж той ступив на сходи, юрба настільки розлютувалась, що воїнам довелося його нести, 36 бо за ними йшов цілий натовп і кричав: «Убити його*!»
37 Але перед тим як Павла завели в казарму, він запитав воєначальника: «Можна мені щось сказати?» У відповідь той запитав: «Ти розмовляєш грецькою? 38 Хіба ти не той єгиптянин, який недавно зчинив заколот і вивів у пустелю 4000 чоловіків з кинджалами?» 39 Павло відказав: «Насправді я юдей+ із Та́рса,+ що в Кілікı́ї, громадянин не якогось там невідомого міста. Тож, благаю, дозволь мені звернутись до народу». 40 Той дозволив, і Павло, стоячи на сходах, подав знак рукою. Коли запала тиша, він звернувся до людей єврейською,+ кажучи: