Євангеліє від Івана
6 Після того Ісус переплив на другий бік Галілейського, або Тиберіа́дського, моря.+ 2 І за ним пішов великий натовп людей,+ оскільки вони бачили чуда, які він виконував, зціляючи хворих.+ 3 Тож Ісус піднявся на гору і сів там зі своїми учнями. 4 Наближалась юдейська Пасха.+ 5 Коли Ісус підвів очі та побачив, що до нього йде численний натовп, він сказав Пилипу:+ «Де б нам купити хліба для цих людей?»+ 6 Ісус промовив ці слова, щоб випробувати Пилипа, бо сам вже знав, що́ буде робити. 7 Пилип же відповів: «Навіть якщо ми купимо хліба на 200 дена́ріїв, цього не вистачить, щоб дати кожному хоча б по шматочку». 8 Тоді один учень — Андрій, брат Си́мона Петра,— сказав: 9 «Тут один хлопчик має п’ять ячмінних хлібин і дві невеликі риби. Але це ніщо для такої великої кількості людей!»+
10 Ісус же промовив: «Нехай люди сядуть». У тому місці росло багато трави, тож усі посідали. А зібралося там приблизно 5000 чоловіків.+ 11 Тоді Ісус взяв хліб і, склавши подяку, роздав людям, які там сиділи. Також він роздав рибу — кожному, хто скільки хотів. 12 Коли люди наїлися, він сказав учням: «Позбирайте все, що залишилось, аби нічого не змарнувалося». 13 Тож після того, як люди поїли, учні зібрали залишки від п’яти ячмінних хлібин, і вийшло 12 повних кошиків.
14 Побачивши Ісусове чудо, люди почали говорити: «Це справді той Пророк, який мав прийти у світ».+ 15 Тоді Ісус, знаючи, що його збираються схопити і зробити царем, знову пішов+ сам на гору.+
16 Коли звечоріло, його учні спустились до моря,+ 17 сіли в човен та попливли до Капернау́ма. Вже стемніло, а Ісус ще не повернувся.+ 18 Тим часом від сильного вітру море розбурхалось.+ 19 Провеслувавши приблизно 5 або 6 кілометрів, учні побачили Ісуса, який ішов по морю до човна, і перелякалися. 20 Але він їм сказав: «Це я. Не лякайтесь».+ 21 Тоді вони з радістю взяли його в човен і дуже швидко пристали до берега, до якого пливли.+
22 Наступного дня люди, які залишалися на іншому березі моря, побачили, що там немає човна. Раніше там був один невеликий човен, але Ісус не відплив на ньому; його учні відплили самі. 23 Недалеко від того місця, де люди їли хліб, коли Господь склав подяку, зупинились човни з Тиберіа́ди. 24 І як люди з натовпу побачили, що там не було ні Ісуса, ні учнів, то на тих човнах попливли в Капернау́м шукати Ісуса.
25 Знайшовши його на іншому березі моря, вони запитали: «Учителю*,+ коли ти сюди прибув?» 26 А Ісус відповів: «Щиру правду кажу вам: ви шукаєте мене не тому, що бачили чуда, а тому, що їли хліб і наситилися.+ 27 Працюйте не заради поживи, яка псується,+ а заради нетлінної поживи, яка приносить вічне життя.+ Її дасть вам Син людський, адже на ньому Батько, сам Бог, поставив печатку свого схвалення».+
28 Почувши це, люди запитали Ісуса: «Що нам робити, аби виконувати діла, які Бог схвалює?» 29 У відповідь він сказав: «Ось що схвалює Бог: віру в того, кого він послав».+ 30 А вони запитали Ісуса: «Який ти покажеш нам знак,+ щоб ми повірили тобі? Що ти зробиш? 31 Наприклад, наші прабатьки їли манну в пустелі,+ про що написано: “Він дав їм хліб з неба”».+ 32 На це Ісус сказав: «Щиру правду кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба. Правдивий хліб з неба дає мій Батько, 33 оскільки Божий хліб — це той, хто сходить з неба і приносить життя світові».+ 34 Тож вони попросили його: «Господи, давай нам цей хліб завжди».
35 Ісус же сказав: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене, вже ніколи не зголодніє, і, хто вірить у мене, той більше ніколи не відчуватиме спраги.+ 36 Але, як я вам і говорив, ви в мене не вірите, хоча й бачите мене.+ 37 Усі, кого дає мені Батько, прийдуть до мене, і я ніколи не прожену того, хто приходить.+ 38 Бо я зійшов з неба,+ щоб виконувати не власну волю, а волю того, хто мене послав.+ 39 І ось у чому полягає воля того, хто мене послав: щоб з усіх, кого він мені дав, я не втратив жодного+ і щоб воскресив+ їх в останній день. 40 Адже воля мого Батька полягає в тому, щоб кожен, хто визнає́ Сина та вірить у нього, мав вічне життя,+ і такого я воскрешу+ в останній день».
41 Тоді юдеї почали нарікати на Ісуса, почувши його слова: «Я — хліб, який зійшов з неба».+ 42 Вони говорили: «Хіба це не Ісус, Йосипів син? Таж ми знаємо його батька і матір.+ Як він може говорити: “Я зійшов з неба”?» 43 На це Ісус промовив: «Перестаньте нарікати. 44 Жодна людина не може прийти до мене, якщо мій Батько, який послав мене, не приведе її,+ і я воскрешу її в останній день.+ 45 У Пророках написано: “Всі вони будуть навчені* Єговою”.+ Кожен, хто слухає Батька і вчиться у нього, приходить до мене. 46 Це не означає, що якась людина бачила Батька;+ його бачив лише той, хто прийшов від Бога. Він і бачив Батька.+ 47 Щиру правду кажу вам: той, хто вірить, має вічне життя.+
48 Я — хліб життя.+ 49 Хоча ваші прабатьки їли манну в пустелі, вони все одно померли.+ 50 А кожен, хто їсть хліб, який походить з неба, не помре. 51 Я — живий хліб, що зійшов з неба. Хто їстиме такий хліб, житиме вічно, а цей хліб — моє тіло, і я дам його, щоб світ отримав життя».+
52 Тоді юдеї почали сперечатися між собою: «Як цей чоловік може дати нам їсти своє тіло?» 53 Тож Ісус сказав: «Щиру правду кажу вам: якщо не будете їсти тіло Сина людського та пити його кров, то не матимете в собі життя.+ 54 Хто їсть моє тіло та п’є мою кров, той має вічне життя, і я воскрешу+ його в останній день. 55 Бо моє тіло — це правдива пожива, а моя кров — правдивий напій. 56 Хто їсть моє тіло та п’є мою кров, той перебуває в єдності зі мною, а я — в єдності з ним.+ 57 Як живий Батько послав мене і я живу завдяки Батькові, так само і той, хто їсть моє тіло, завдяки мені буде жити.+ 58 Цей хліб зійшов з неба; він не такий, який їли ваші прабатьки, адже вони все одно повмирали. А хто споживає цей хліб, той житиме вічно».+ 59 Усього цього він навчав у Капернау́мі в синагозі.
60 Почувши це, багато учнів почали казати: «Що він говорить? Як таке можна слухати?» 61 Але Ісус, знаючи, що його учні нарікають через це, звернувся до них: «Невже це стало для вас каменем спотикання*? 62 А що буде, коли ви побачите, як Син людський піднімається туди, де був раніше?+ 63 Життя можна отримати завдяки духу,+ а від тіла користі жодної. І слова, які я вам говорив, духовні; вони дають життя.+ 64 А втім, серед вас є такі, що не вірять». Ісус сказав це, бо ще з самого початку знав, хто з них не вірить і хто його зрадить.+ 65 Він продовжив: «Ось чому я сказав вам: “Ніхто не може прийти до мене, якщо цього не дозволить Батько”».+
66 Через це багато учнів повернулися до своїх справ+ і більше з ним не ходили. 67 Тож Ісус звернувся до дванадцятьох: «Може, і ви хочете піти?» 68 Си́мон Петро відповів: «Господи, до кого ми підемо?+ У тебе слова вічного життя.+ 69 Ми повірили і переконались, що ти — Божий Святий».+ 70 Тоді Ісус сказав: «Хіба я вибрав не усіх вас, дванадцятьох?+ Проте один з вас — наклепник».+ 71 Ісус мав на увазі Юду, сина Си́мона Іскаріо́та, бо Юда збирався зрадити його, хоч і був одним з дванадцятьох.+