Матвія
26 Закінчивши говорити все це, Ісус сказав своїм учням: 2 «Ви знаєте, що через два дні Пасха і Син людський буде виданий та прибитий до стовпа».
3 А старші священики й старійшини народу зібралися на подвір’ї первосвященика Кайя́фи 4 і змовилися підступно схопити Ісуса та вбити. 5 Проте вони говорили: «Тільки не у свято, щоб не збунтувався народ».
6 І коли Ісус був у Віфанı́ї, в домі Си́мона, прокаженого, 7 і сидів* за столом, підійшла до нього одна жінка з алебастровою пляшечкою, яка була наповнена дорогою пахучою олією, і почала виливати олію йому на голову. 8 Побачивши це, учні обурились і сказали: «Навіщо таке марнотратство? 9 Її можна було б продати за великі гроші й роздати їх бідним». 10 Знаючи це, Ісус сказав: «Навіщо завдаєте прикрощів цій жінці? Вона зробила для мене добре діло. 11 Бо бідні завжди з вами, а я з вами буду не завжди. 12 Виливши цю олію на моє тіло, вона підготувала мене до поховання. 13 Правду кажу вам: хоч би де у світі проповідувалася добра новина, розповідатимуть і про вчинок цієї жінки, на згадку про неї».
14 Тоді один з дванадцятьох, названий Юдою Іскаріотом, пішов до старших священиків 15 і сказав: «Що ви дасте мені, коли видам його?» І вони домовилися дати йому тридцять срібняків. 16 Відтоді він постійно шукав зручної нагоди видати Ісуса.
17 А в перший день свята Прісних хлібів учні підійшли до Ісуса і сказали: «Де хочеш, щоб ми приготували тобі пасхальну вечерю?» 18 Він же відповів: «Ідіть у місто, до такого-то чоловіка і скажіть: «Учитель говорить: «Визначений для мене час близький. Я святкуватиму Пасху з учнями у твоєму домі». 19 Тож учні зробили так, як Ісус наказав, і приготували все до пасхальної вечері.
20 Пізніше увечері він сидів* за столом з дванадцятьма учнями. 21 І, коли вони їли, він промовив: «Правду кажу вам: один з вас зрадить мене». 22 Через це вони дуже зажурились, і кожен з них почав питати: «Господи, це ж не я, правда?» 23 А він відповів: «Хто вмочає зі мною руку в миску, той і зрадить мене. 24 Авжеж, Син людський відходить, як і написано про нього, але горе людині, через яку Сина людського буде видано! Ліпше б їй було взагалі не родитися». 25 Почувши це, Юда, який збирався його зрадити, запитав: «Учителю, це ж не я, правда?» Ісус відповів йому: «Ти сам це сказав».
26 Коли вони ще їли, Ісус взяв хліб і, помолившись, поламав його, дав учням і сказав: «Беріть, їжте. Це означає моє тіло». 27 Взяв він також чашу і, склавши подяку, дав їм та сказав: «Пийте з неї всі; 28 бо це означає мою «кров угоди», яка проллється за багатьох для прощення гріхів. 29 Але говорю вам: віднині не буду пити від плоду виноградної лози аж до того дня, коли питиму з вами вже молоде вино в царстві мого Батька». 30 Коли ж вони закінчили, то, заспівавши хвалебних пісень, пішли на Оливкову гору.
31 Опісля Ісус сказав їм: «Усі ви спіткнетесь через те, що станеться зі мною цієї ночі, бо написано: «Я вражу пастиря — і вівці з отари розпорошаться». 32 Проте коли воскресну, піду до Галілеї і там чекатиму на вас». 33 Але Петро промовив: «Навіть якщо всі спіткнуться через те, що станеться з тобою, я ніколи не спіткнуся!» 34 На це Ісус сказав: «Правду кажу тобі: цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся мене». 35 Петро відповів: «Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, нізащо не зречуся». І всі учні говорили так само.
36 Відтак Ісус прийшов з учнями на місце, яке називали Гефсима́нія, і там звернувся до них: «Посидьте тут, поки я піду й помолюся». 37 Потім, взявши з собою Петра й двох Зеведе́євих синів і пройшовши далі, він пройнявся глибоким смутком та дуже стривожився. 38 І сказав їм: «Душа моя сильно засмучена, аж до смерті. Залишайтеся тут та пильнуйте зі мною». 39 Пройшовши трохи далі, він упав долілиць і почав молитися: «Батьку мій, якщо можливо, нехай омине ця чаша мене. Але нехай буде не так, як хочу я, а як хочеш ти».
40 Після того він повернувся до учнів і, побачивши, що вони сплять, сказав Петрові: «Невже ви не могли попильнувати зі мною й годину? 41 Пильнуйте й безупинно моліться, щоб не впасти в спокусу. Звичайно, дух бадьорий, але тіло слабке». 42 І знову, вдруге, він відійшов та молився, кажучи: «Батьку мій, якщо неможливо, аби ця чаша мене оминула, і я таки маю випити її, то нехай буде твоя воля». 43 Коли він знову повернувся, вони, як і раніше, спали, бо їхні повіки обважніли. 44 Тож, залишивши їх, він ще раз відійшов і помолився втретє, благаючи про те саме. 45 Тоді він прийшов до учнів і сказав їм: «Такий час, а ви спите й відпочиваєте! Вже надійшла година, коли Сина людського видадуть у руки грішників! 46 Вставайте, ходімо. Мій зрадник уже близько». 47 І зараз же, коли він ще говорив, прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним — велика юрба з мечами та палицями, вислана старшими священиками і старійшинами народу.
48 А зрадник дав наперед знак, кажучи: «Той, кого я поцілую,— це він; візьміть його під варту». 49 І, підійшовши прямо до Ісуса, він сказав: «Доброго дня, Учителю!» — та дуже ніжно його поцілував. 50 Проте Ісус звернувся до нього: «Чоловіче, чому ти прийшов сюди?» Тоді до Ісуса підійшли, схопили його і взяли під варту. 51 Аж ось один з тих, котрі були з Ісусом, простягнув руку, вихопив меча і, вдаривши, відсік праве вухо рабові первосвященика. 52 Та Ісус сказав йому: «Вклади меча назад у його місце, бо кожен, хто візьме меча, від меча й загине. 53 Невже ти думаєш, що я не міг би попросити свого Батька дати мені в цю ж мить більше ніж дванадцять легіонів ангелів? 54 Тільки як тоді виконалися б слова з Писання, що саме так має статися?» 55 Тоді Ісус сказав людям з натовпу: «Хіба я розбійник, що ви прийшли арештувати мене з мечами й палицями? Я день у день сидів з вами, навчаючи в храмі, але ви не брали мене під варту. 56 Однак усе це відбувається, щоб сповнилися писання пророків». І всі учні покинули його та втекли.
57 А ті, що взяли Ісуса під варту, відвели його до первосвященика Кайя́фи, де зібралися книжники й старійшини. 58 Петро ж ішов за ним на безпечній відстані аж до подвір’я первосвященика і, ввійшовши туди, сів зі слугами, щоб побачити, чим все це закінчиться.
59 Тимчасом старші священики та весь Синедріо́н шукали, хто б міг висунути проти Ісуса фальшиві обвинувачення, бо хотіли стратити його, 60 та не могли нічого знайти, хоча приходило багато лжесвідків. Згодом виступили двоє 61 і сказали: «Цей чоловік вихвалявся, говорячи: «Я можу зруйнувати Божий храм і відбудувати його за три дні». 62 Почувши це, первосвященик встав і запитав його: «Тобі нı́чого сказати? Чуєш, що́ вони свідчать проти тебе?» 63 Але Ісус мовчав. Тому первосвященик запитав: «Присягни живим Богом і скажи нам: ти справді Христос, Божий Син?» 64 А Ісус відповів: «Ти сам це сказав. Однак говорю вам: віднині ви будете бачити Сина людського, який сидітиме праворуч від Могутнього і йтиме на небесних хмарах». 65 Тоді первосвященик роздер свій одяг, вигукуючи: «Він зневажає Бога! Навіщо нам ще свідки? Таж ви самі чули цю богозневагу. 66 Що ви думаєте про це?» Йому відповіли: «Він заслуговує смерті». 67 І одні плювали Ісусові в обличчя і били його кулаками, а інші били його по щоках, 68 кажучи: «Пророкуй нам, Христе. Хто вдарив тебе?»
69 Тимчасом як Петро сидів на подвір’ї, до нього підійшла одна служниця і сказала: «Ти теж був з тим галілеянином, Ісусом!» 70 Але він заперечив перед усіма: «Я не знаю, про що ти говориш». 71 Коли ж він вийшов до сторожки біля брами, ще одна дівчина помітила його та сказала людям, які там були: «Цей чоловік ходив з тим назаря́нином, Ісусом». 72 І знову Петро заперечив, присягаючи: «Я не знаю цього чоловіка!» 73 Незабаром ті, що стояли довкола, підійшли й сказали Петру: «Ти дійсно один з них, бо й твій говір видає тебе». 74 А він почав присягатися і клястися: «Не знаю я цього чоловіка!» І зараз же заспівав півень. 75 Тоді Петро пригадав Ісусові слова: «Перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся мене». І вийшов він звідти та гірко заплакав.