Євангеліє від Луки
7 Коли Ісус закінчив говорити до людей, то ввійшов у Капернау́м. 2 Там один сотник мав хворого раба, якого дуже любив. Цей раб серйозно захворів і був при смерті.+ 3 Почувши про Ісуса, сотник послав кількох юдейських старійшин, щоб вони попросили його прийти і врятувати життя цьому рабу. 4 Ті підійшли до Ісуса і почали сильно благати його: «Він гідний того, щоб ти йому допоміг, 5 бо він любить наш народ і навіть збудував для нас синагогу». 6 Отож Ісус пішов з ними. Але коли він був уже недалеко від дому сотника, той послав своїх друзів, щоб вони сказали: «Пане, не турбуйся, бо я не достойний, щоб ти увійшов під мій дах.+ 7 Тому я не вважав себе гідним прийти до тебе. Але скажи лише слово — і мій слуга зцілиться. 8 Бо я сам людина підвладна, а також маю у своєму підпорядкуванні воїнів. Одному я кажу: “Іди!” — і він йде, іншому: “Прийди!” — і він приходить, а своєму рабові: “Зроби це!” — і він робить». 9 Коли Ісус почув його слова, то здивувався і, повернувшись до людей, які йшли за ним, промовив: «Кажу вам: навіть в Ізра́їлі я не знайшов такої сильної віри».+ 10 А посланці, повернувшись у дім, побачили, що раб уже здоровий.+
11 Невдовзі після цього Ісус вирушив до міста Наї́на, і з ним були його учні та чималий натовп. 12 Коли він підійшов до міської брами, якраз виносили померлого — єдиного сина у матері,+ яка до того ж була вдовою. Разом з нею йшло багато людей з того міста. 13 Побачивши її, Господь пройнявся жалем+ і сказав: «Не плач».+ 14 Після цього Ісус підійшов до нош*, торкнувся їх, і ті, що несли ноші, зупинились. Тоді він промовив: «Юначе, кажу тобі: встань*!»+ 15 Померлий сів та почав говорити, а Ісус віддав його матері.+ 16 Усіх же присутніх огорнув страх, і вони стали прославляти Бога, кажучи: «Великий пророк з’явився серед нас»+ і «Бог звернув увагу на свій народ».+ 17 І ця звістка про Ісуса розійшлася по цілій Юдеї та по всіх околицях.
18 А учні Івана розповіли йому про всі ці події.+ 19 Тож Іван покликав двох своїх учнів і послав їх до Господа запитати: «Ти той, хто має прийти,+ чи нам чекати іншого?» 20 Прийшовши до Ісуса, вони сказали: «Іван Хреститель послав нас до тебе, щоб ми запитали: “Ти той, хто має прийти, чи нам чекати іншого?”» 21 А Ісус у той час зцілив багатьох людей від недуг+ і тяжких хвороб, чимало людей звільнив від злих духів і багатьох сліпих обдарував зором. 22 У відповідь він їм сказав: «Ідіть і розкажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: сліпі тепер бачать,+ кульгаві ходять, прокажені стають чистими, глухі чують,+ мертві воскресають, а бідним звіщають добру новину.+ 23 Щасливий той, для кого я не став каменем спотикання».+
24 Коли Іванові посланці пішли, Ісус почав говорити людям про Івана: «На що ви ходили дивитися в пустелю? На очеретину, яку гойдає вітер?+ 25 Тож скажіть, на що ви ходили дивитися? На чоловіка, одягненого в м’які шати*?+ Але ж ті, що носять пишне вбрання і купаються в розкошах, живуть у царських домах. 26 То на що ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, на когось значно більшого, ніж пророка.+ 27 Саме про нього написано: “Ось я висилаю попереду тебе* посланця, який приготує дорогу перед тобою”.+ 28 Кажу вам: серед народжених жінками немає більшого від Івана, проте менший у Божому Царстві — більший від нього».+ 29 (Почувши це, збирачі податків та всі інші люди визнали, що Бог праведний, оскільки охрестилися в Івана.+ 30 А фарисеї і ті, хто був обізнаний у Законі, відкинули Божий намір* щодо них,+ оскільки не охрестилися в Івана.)
31 «Тож з ким порівняти людей цього покоління і до кого вони подібні?+ 32 Вони подібні до малих дітей, які сидять на ринковій площі й вигукують одне одному: “Ми грали вам на флейті, а ви не танцювали, ми голосили, а ви не плакали”. 33 Так само прийшов Іван Хреститель — не їсть хліба і не п’є вина,+ а ви кажете: “Він має демона”. 34 Прийшов Син людський — їсть і п’є, а ви говорите: “Цей чоловік — ненажера і любить пити вино, він приятель збирачам податків і грішникам!”+ 35 Так чи інакше, мудрість доводить свою праведність* усіма своїми вчинками».+
36 Один фарисей став просити Ісуса пообідати з ним. Отже, Ісус зайшов у його дім і сів за стіл.+ 37 Тим часом одна жінка, відома в місті як грішниця, дізналась, що Ісус їсть* у домі фарисея. Вона принесла алебастрову пляшечку з пахучою олією+ 38 і, підійшовши ззаду до Ісуса та присівши біля його ніг, почала плакати і зрошувати його стопи слізьми й витирати їх своїм волоссям. Вона цілувала їх та лила на них пахучу олію. 39 Побачивши це, фарисей, що запросив його, сказав про себе: «Якби цей чоловік дійсно був пророком, то знав би, що́ за жінка торкається його — таж вона грішниця».+ 40 Тоді Ісус звернувся до нього: «Си́моне, хочу тобі щось розповісти». Той відізвався: «Кажи, Учителю!»
41 «В одного позикодавця було два боржники. Один заборгував йому 500 дена́ріїв, а другий — 50. 42 І, оскільки вони не мали чим сплатити борг, позикодавець великодушно простив їм обом. Котрий з них любитиме його більше?» 43 Си́мон відповів: «Думаю, той, кому прощено більше». На це Ісус промовив: «Ти розсудив правильно,— 44 і, подивившись на жінку, сказав Си́мону: — Бачиш цю жінку? Коли я ввійшов у твій дім, ти не дав мені води, щоб обмити ноги.+ А ця жінка зросила їх слізьми та витерла своїм волоссям. 45 Ти не зустрів мене поцілунком, вона ж, відколи я ввійшов, не перестає цілувати мої ноги. 46 Ти не вилив олію мені на голову, а вона вилила мені на ноги пахучу олію. 47 Тож кажу тобі: її гріхи, хоча й численні*, прощаються,+ бо вона виявила велику любов.+ Кому ж мало прощається, той і любить мало». 48 Тоді Ісус звернувся до неї: «Твої гріхи прощено».+ 49 Ті, хто їв* з ним, почали говорити між собою: «Хто ж він такий, що навіть прощає гріхи?»+ 50 Ісус же сказав жінці: «Твоя віра врятувала тебе.+ Іди з миром».