Другий лист до коринфян
1 Павло, який з Божої волі став апостолом Христа Ісуса, і наш брат Тимофій+ до Божого збору в Кори́нфі, а також до всіх святих по цілій Аха́йї.+
2 Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир від Бога, нашого Батька, і від Господа Ісуса Христа.
3 Нехай лине хвала Богові і Батькові нашого Господа Ісуса Христа+ — Батькові глибокого співчуття+ та Богові усілякої потіхи.+ 4 Він потішає нас у всіх випробуваннях,+ щоб ми могли потішати+ тих, хто зносить різні випробування, ділячись з ними тією потіхою, яку самі отримуємо від Бога.+ 5 Бо, так само як ми багато страждаємо задля Христа,+ через Христа ми отримуємо багато потіхи. 6 Тож якщо ми зносимо випробування, то робимо це заради вашої потіхи й спасіння. А якщо ми отримуємо потіху, то для того, щоб ви були потішені, і це допомагає вам вистояти в таких же стражданнях, які зносимо ми.+ 7 Тому надії, які ми пов’язуємо з вами, не марні, адже ми знаємо: якщо ви разом з нами страждаєте, то разом з нами отримаєте й потіху.+
8 Брати, хочемо, щоб ви знали про лихо, яке трапилося з нами в провінції Азія.+ Там ми зазнали величезних утисків — це було понад наші сили, і ми навіть сумнівались, чи взагалі залишимося живими.+ 9 Правду кажучи, ми думали, що отримали смертний вирок. Усе це сталося для того, щоб ми покладались не на себе, а на Бога,+ який воскрешає з мертвих. 10 Він врятував і ще рятуватиме нас від смертельної загрози; ми впевнені, що він рятуватиме нас і далі.+ 11 Ви також можете допомогти, палко молячись за нас.+ Тоді багато хто дякуватиме за нас — за ласку, яку ми отримаємо завдяки молитвам багатьох.+
12 Адже ми хвалимось ось чим: з чистим сумлінням можемо сказати, що, живучи в цьому світі, ми поводились — особливо з вами — зі святістю й щирістю, яку маємо від Бога, і керувались не людською мудрістю,+ а Божою незаслуженою добротою. 13 По суті, ми не пишемо вам нічого, крім того, що ви можете прочитати і зрозуміти, і я сподіваюсь, що ви будете розуміти це повністю. 14 Певною мірою ви вже розумієте, що можете нами хвалитися, так само як ми будемо хвалитись вами в день нашого Господа Ісуса.+
15 Будучи в цьому впевнений, я хотів спершу прийти до вас,+ щоб потім ви мали другу нагоду відчути радість. 16 Бо я збирався відвідати вас по дорозі в Македонію, а повертаючись звідти, зупинитись у вас ще раз. Потім ви відправили б мене до Юдеї.+ 17 Коли я мав такий намір, хіба я ставився до нього легковажно? Хіба я планую щось так, як це роблять люди, і говорю: «Так, так», а потім: «Ні, ні»? 18 Бо, так само як можна покладатися на Бога, ви можете вірити, що, кажучи «так», ми не маємо на увазі «ні». 19 Син Божий, Ісус Христос, про якого ми, тобто я, Силуа́н і Тимофій,+ проповідували вам, не був «так» і при цьому «ні». У його випадку «так» було «так». 20 І, хоч би скільки було Божих обіцянок, завдяки йому вони стали «так».+ Тому й «амінь» ми говоримо на славу Богові+ саме через нього. 21 А той, хто нас помазав і запевняє, що як ви, так і ми належимо Христу,— це сам Бог.+ 22 Також він поставив на нас печатку+ і на знак того, що має настати, дав у наші серця дух.+
23 Тож нехай Бог буде свідком проти мене: я досі не прийшов у Кори́нф тільки тому, що пошкодував вас. 24 Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою.+ Швидше ми ваші співпрацівники, які сприяють вашій радості, а стоїте ви завдяки своїй вірі.