Євангеліє від Луки
2 У ті дні від Цезаря Августа вийшла постанова зробити перепис усієї населеної землі. 2 (Це перший перепис;+ він відбувся, коли Квірı́ній був намісником Сирії.) 3 І всі люди пішли на перепис, кожен до свого міста. 4 Тож і Йосип+ пішов з галілейського міста Назарета в Юдею, у Давидове місто Віфлеєм,+ бо походив з роду й родини Давида. 5 Він вирушив туди, щоб записатися з Марією, яка на той час уже стала його дружиною+ і незабаром мала народити.+ 6 Коли вони були там, їй настав час родити. 7 І вона народила сина, свого первістка,+ сповила його й поклала в ясла,+ бо в заїзді вже не було місць.
8 У тій місцевості були пастухи, які жили в полі і вночі стерегли свої отари. 9 Раптом перед ними з’явився ангел Єгови і слава Єгови осяяла їх. Пастухи дуже налякалися, 10 проте ангел сказав їм: «Не бійтесь, я прийшов звістити вам добру новину, яка принесе велику радість усім людям. 11 Бо сьогодні в Давидовому місті+ для вас народився спаситель+ — Христос Господь.+ 12 Ось вам знак: ви знайдете сповите немовля, яке лежатиме в яслах». 13 Раптом поряд з ангелом з’явилося численне небесне військо,+ яке прославляло Бога, промовляючи: 14 «Слава Богу в небесах, а на землі — мир+ людям, які мають його схвалення».
15 І, коли ангели повернулися на небо, пастухи почали говорити один одному: «Зараз же ходімо до Віфлеєма та подивімося, що там сталося за словом Єгови, яке ми почули». 16 Тож вони поспішили туди і знайшли Марію, Йосипа та немовля, яке лежало в яслах. 17 Коли вони побачили це, то розповіли, що́ їм було сказано про немовля. 18 І всі, хто слухав пастухів, дуже дивувались цьому, 19 а Марія відтоді берегла всі ті слова у своєму серці, не раз розмірковуючи, що́ вони означають.+ 20 Пастухи ж повернулися, прославляючи і вихваляючи Бога за те, що́ почули й побачили,— про що він їм і сповістив.
21 Через вісім днів настав час зробити хлопчику обрı́зання,+ і йому дали ім’я Ісус, як його ще до зачаття назвав ангел.+
22 Коли прийшов час їм очиститись за Законом Мойсея,+ вони принесли Ісуса в Єрусалим, щоб показати Єгові, 23 як і написано в Законі Єгови: «Кожен первісток чоловічої статі* буде для Єгови святим».+ 24 Вони склали жертву, про яку говориться в Законі Єгови: «Пару горлиць або двох молодих голубів».+
25 А в Єрусалимі жив один праведний і побожний чоловік, на ім’я Симео́н. Він чекав, коли прийде втіха для Ізра́їля,+ і на ньому перебував святий дух. 26 Тож Бог через святий дух відкрив йому, що він не помре, поки не побачить Помазанця Єгови.+ 27 І Симео́н, спонуканий духом, прийшов у храм. А коли батьки принесли туди маленького Ісуса, щоб зробити все за звичаєм, записаним у Законі,+ 28 Симео́н узяв його на руки і, вихваляючи Бога, сказав: 29 «Тепер ти, Всевладний Господи, як і говорив, дозволяєш своєму рабові померти в мирі,+ 30 бо очі мої побачили того, через кого ти даси спасіння*,+ 31 яке приготував перед усіма народами.+ 32 Він є світлом,+ що усуне заслону з народів,+ і славою твого народу, Ізра́їля». 33 Батько ж і мати Ісуса не переставали дивуватись усьому тому, що про нього було сказано. 34 А Симео́н поблагословив також їх і сказав Марії, матері дитини: «Цю дитину призначено, щоб в Ізра́їлі багато хто впав+ і багато хто знову піднявся,+ щоб вона стала знаком, який будуть ганьбити+ 35 (а тебе саму прошиє довгий меч),+ і щоб виявилися думки багатьох сердець».
36 Була там і пророчиця Анна, Фануї́лова дочка з племені Аси́ра,— жінка похилого віку, яка прожила з чоловіком лише сім років після одруження*, 37 а тепер у 84 роки була вдовою. Анна ніколи не покидала храму, а вдень і вночі служила Богові, дотримувалася постів та завжди зверталась до Бога з благаннями. 38 Саме тієї години вона підійшла й почала дякувати Богові та розповідати про дитину всім, хто чекав визволення Єрусалима.+
39 Виконавши все, що наказував Закон Єгови,+ вони повернулися в Галілею, до свого міста Назарета.+ 40 А хлопчик ріс, зміцнявся й сповнювався мудрістю, і Бог був прихильний до нього.+
41 Батьки ж Ісуса мали звичай щороку ходити в Єрусалим на Пасху.+ 42 І, коли йому було 12 років, вони, як завжди, пішли в Єрусалим на свято.+ 43 Коли дні свята закінчилися і вони повертались, Ісус залишився в місті, та його батьки цього не помітили. 44 Думаючи, що він іде разом з подорожніми, вони пробули в дорозі цілий день і лише після того почали шукати його серед родичів і знайомих. 45 Але, не знайшовши, вони повернулися в Єрусалим і стали всюди розшукувати його. 46 Через три дні вони нарешті знайшли його у храмі, де він сидів посеред учителів, слухав їх і ставив їм запитання. 47 Усі ж, хто чув Ісуса, були просто вражені його відповідями й тим, як добре він усе розумів.+ 48 Тож батьки, побачивши його, дуже здивувались, і мати сказала: «Дитино, як ти міг нам таке зробити? Ми з батьком нестямно шукали тебе». 49 Та Ісус відповів: «Чому ви шукали мене? Хіба ви не знали, що я маю бути в домі свого Батька?»+ 50 Проте вони так і не зрозуміли того, що він їм сказав.
51 Тоді Ісус повернувся з ними до Назарета і далі корився їм.+ А мати його берегла всі ці слова у своєму серці.+ 52 Ісус же підростав, набував мудрості і мав щораз більшу прихильність в очах Бога і людей.