Євангеліє від Марка
10 Звідти Ісус пішов до кордонів* Юдеї за Йорданом. Там коло нього знову зібралися натовпи, і він за своїм звичаєм почав їх навчати.+ 2 Тоді підійшли фарисеї і, бажаючи випробувати його, запитали, чи має право чоловік розлучатися зі своєю дружиною.+ 3 У відповідь він промовив до них: «А що наказав вам Мойсей?» 4 Вони сказали: «Мойсей дозволив написати свідоцтво про розлучення і розлучитися з нею».+ 5 Ісус же сказав: «Серця ваші зачерствілі,+ тому Мойсей написав вам цю заповідь.+ 6 Але, як було написано, на початку творення “він створив їх як чоловіка і жінку.+ 7 Тому покине чоловік батька і матір,+ 8 і вони обоє стануть одним тілом”,+ так що їх уже не двоє, вони — одне тіло. 9 Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє».+ 10 Коли вони знову були в домі, учні почали його про це розпитувати. 11 Він сказав їм: «Хто розлучається зі своєю дружиною і одружується з іншою, той чинить перелюб,+ кривдячи першу дружину. 12 І якщо жінка, розлучившись з чоловіком, одружується з іншим, то чинить перелюб».+
13 Потім люди стали приводити до нього малих дітей, щоб він доторкнувся до них, але учні дорікали їм за це.+ 14 Побачивши таке, Ісус обурився й сказав: «Пустіть діток до мене, не перешкоджайте їм, бо саме таким належить Боже Царство.+ 15 Правду кажу вам: якщо хтось не прийме Боже Царство так, як дитя, то нізащо в нього не ввійде».+ 16 І він почав пригортати дітей і благословляти їх, кладучи на них руки.+
17 Коли Ісус ішов дорогою, один чоловік підбіг до нього і, впавши на коліна, запитав: «Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?»+ 18 Ісус відповів: «Чому називаєш мене добрим? Ніхто не є добрим, крім одного — Бога.+ 19 Ти ж знаєш заповіді: “Не вбивай,+ не чини перелюбу,+ не кради,+ не давай неправдивого свідчення,+ нікого не оббирай,+ шануй батька і матір”».+ 20 Той же йому сказав: «Учителю, всього цього я дотримуюся ще з юності». 21 Ісус подивився на чоловіка і, пройнявшись до нього любов’ю, промовив: «Одного тобі бракує: піди продай усе, що маєш, і роздай гроші бідним. Так ти збереш собі скарб у небі. А тоді приходь та будь моїм учнем».+ 22 Але така відповідь засмутила чоловіка, і він пішов зажурений, бо мав великий маєток.+
23 Оглянувшись довкола, Ісус сказав учням: «Як важко буде тим, хто має гроші, ввійти в Боже Царство!»+ 24 Проте його слова здивували учнів. Тож він повторив: «Діти, як же важко ввійти в Боже Царство! 25 Легше верблюдові пролізти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Боже Царство».+ 26 Це їх ще більше здивувало, і вони запитали його*: «Чи може тоді взагалі хтось спастися?»+ 27 Подивившись на них, Ісус сказав: «Для людей це неможливо, але не для Бога, бо для Бога можливо все».+ 28 Тоді Петро звернувся до нього: «А от ми... ми полишили все і пішли за тобою».+ 29 У відповідь Ісус сказав: «Правду кажу вам: немає нікого, хто заради мене й доброї новини покинув би дім, чи братів, чи сестер, чи матір, чи батька, чи дітей, чи поля́+ 30 і не отримав би у цей час, коли зноситиме переслідування,+ у 100 разів більше домів, братів, сестер, матерів, дітей і полів, а в прийдешньому віці* — вічне життя. 31 Однак багато перших стануть останніми, а останні — першими».+
32 І йшли вони дорогою до Єрусалима. Ісус йшов попереду. Учні були здивовані, а ті, котрі йшли за ними, злякалися. Він знову відійшов з дванадцятьма убік і почав розповідати їм про те, що з ним має статися:+ 33 «Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син людський буде відданий у руки старших священиків та книжників. Вони засудять його на смерть і віддадуть людям з інших народів. 34 З нього будуть насміхатися, на нього будуть плювати, його бичуватимуть, а потім вб’ють, але через три дні він воскресне».+
35 До нього підійшли Яків та Іван — сини Зеведе́я+ — і сказали: «Учителю, зроби для нас, що попросимо».+ 36 Тоді він запитав: «Що ви хочете, щоб я для вас зробив?» 37 Вони відповіли: «Коли ти сидітимеш у своїй славі, дозволь одному з нас бути праворуч від тебе, а другому — ліворуч».+ 38 Але Ісус сказав їм: «Ви не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п’ю, або хреститися хрещенням, яким я хрещусь?»+ 39 Вони відповіли: «Можемо». На це Ісус сказав: «Чашу, яку я п’ю, ви справді будете пити, і хрещенням, яким я хрещусь, ви охреститесь.+ 40 А хто сидітиме праворуч чи ліворуч від мене, вирішую не я. Ці місця належать тим, для кого вони приготовані».
41 Коли про це почули 10 інших учнів, то обурилися на Якова та Івана.+ 42 Але Ісус, покликавши їх до себе, сказав: «Ви знаєте, що ті, кого вважають* правителями народів, панують над людьми і видатні особи володарюють над ними.+ 43 Проте серед вас так не має бути, а, навпаки, хто хоче бути поміж вами великим, той повинен стати вашим слугою,+ 44 і, хто хоче бути першим серед вас, той повинен стати для всіх рабом. 45 Бо й Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб послужити+ і віддати своє життя* як викуп за багатьох».+
46 Після того вони прийшли до Єрихона. А коли Ісус, його учні та великий натовп людей вже виходили з міста, сталося ось що. При дорозі сидів сліпий жебрак Вартиме́й (син Тиме́я).+ 47 Почувши, що йде Ісус назаря́нин, він почав кричати: «Сину Давидів,+ Ісусе, змилосердься наді мною!»+ 48 При цьому багато людей докоряли йому і наказували мовчати, але він ще сильніше кричав: «Сину Давидів, змилосердься наді мною!» 49 Тож Ісус зупинився й сказав: «Покличте його до мене». І вони покликали сліпого, говорячи: «Вставай, не бійся, він кличе тебе». 50 Скинувши свій верхній одяг, він скочив на ноги і поспішив до Ісуса. 51 Тоді Ісус запитав його: «Що ти хочеш, аби я для тебе зробив?» Сліпий відповів: «Учителю*, хочу бачити». 52 Ісус же сказав йому: «Йди, твоя віра зцілила тебе».+ До чоловіка відразу повернувся зір,+ і він пішов слідом за ним.