Євангеліє від Івана
17 Після цих слів Ісус підвів очі до неба й промовив: «Батьку, надійшла година. Прослав свого сина, щоб і син прославив тебе,+ 2 бо ти дав йому владу над усіма людьми*,+ аби він дав вічне життя+ всім тим, кого ти йому дав.+ 3 А мати вічне життя+ означає добре знати тебе*, єдиного правдивого Бога,+ і посланого тобою Ісуса Христа.+ 4 Я прославив тебе на землі,+ завершивши працю, яку ти мені доручив.+ 5 Тож тепер, Батьку, прослав мене: дозволь мені бути біля тебе і мати ту славу, яку я мав, коли був з тобою — до створення світу.+
6 Я виявив* твоє ім’я людям, яких ти дав мені зі світу.+ Вони були твоїми, ти дав їх мені, і вони виконують* твоє слово. 7 Тепер вони знають: усе, що ти дав мені,— від тебе, 8 бо я передав їм слова, які ти мені дав,+ а вони прийняли їх та справді зрозуміли, що я прийшов від тебе,+ і повірили, що ти послав мене.+ 9 Тож за них я і прошу, прошу не за світ, а за тих, кого ти дав мені, тому що вони твої. 10 Все моє — це твоє, а твоє — це моє,+ і я прославився серед них.
11 Я вже не перебуваю у світі, але вони ще у світі,+ а я йду до тебе. Святий Батьку, оберігай їх+ заради твого імені, яке ти мені дав, щоб вони були одне*, як і ми одне*.+ 12 Коли я був з ними, то оберігав їх+ заради твого імені, яке ти мені дав. І я їх зберіг: жоден з них не втрачений,+ крім сина загибелі,+ щоб виконалося Писання.+ 13 А тепер я йду до тебе і кажу все це, поки я ще у світі, щоб у них моя радість досягла повноти.+ 14 Я передав їм твоє слово, але цей світ їх зненавидів, бо вони, як і я, не належать до світу.+
15 Не прошу, щоб ти забрав їх зі світу, а щоб оберігав від Злого.+ 16 Вони, як і я, не належать до світу.+ 17 Освяти їх* правдою.+ Твоє слово — це правда.+ 18 Як ти послав у світ мене, так і я послав у світ їх.+ 19 І я освячуюся заради них, щоб вони теж були освячені правдою.
20 Однак прошу не лише за них, але й за тих, хто повірить у мене завдяки їхньому слову, 21 щоб усі вони були одне:+ як ти, Батьку, перебуваєш в єдності зі мною, а я — в єдності з тобою,+ так нехай і вони будуть в єдності з нами. Тоді світ повірить, що мене послав ти. 22 Я дав їм славу, яку отримав від тебе, щоб вони, як і ми, були одне.+ 23 Я перебуваю в єдності з ними, а ти — в єдності зі мною, аби вони досягли досконалої єдності* і завдяки цьому світ зрозумів, що мене послав ти і що ти любиш їх так само, як мене. 24 Батьку, хочу, щоб ті, кого ти дав мені, були там, де я,+ і могли бачити славу, яку ти дав мені, адже ти любив мене ще перед заснуванням світу.+ 25 Праведний Батьку, світ тебе не пізнав,+ але я тебе знаю,+ і вони зрозуміли, що мене послав ти. 26 Я виявив їм твоє ім’я і далі виявлятиму,+ щоб вони мали любов, якою ти мене полюбив, і щоб я перебував в єдності з ними».+