Євангеліє від Луки
1 Багато хто намагався описати події, які, ми впевнені, є повністю достовірними.+ 2 Про них нам розповіли ті, що від початку були очевидцями+ всього і служили, проголошуючи цю новину.+ 3 Тож і я, докладно дослідивши усе від самого початку, постановив по порядку+ написати тобі про це, високошановний Теофı́ле,+ 4 щоб ти міг переконатися в правдивості всього, чого тебе навчили усно.+
5 За днів Ірода,+ царя Юдеї, жив один священик, на ім’я Заха́рій, який належав до групи Авı́ї.+ Він мав дружину з Ааронових дочок, яку звали Єлизаветою. 6 Обоє вони були праведні в Божих очах і поводились бездоганно, дотримуючись усіх заповідей та законів Єгови. 7 Але вони не мали дітей, бо Єлизавета була безплідною, і обоє вже були похилого віку.+
8 Якось Заха́рій під час служіння його групи+ виконував перед Богом обов’язки священика, 9 і згідно з заведеним священицьким розпорядком* надійшла його черга ввійти до святині Єгови й спалити фіміам.+ 10 У час спалювання фіміаму, коли дуже багато людей молилося надворі, 11 Заха́рію з’явився ангел Єгови і став праворуч від жертовника, на якому спалювали фіміам. 12 Побачивши його, Заха́рій збентежився й налякався. 13 Проте ангел сказав йому: «Не бійся, Заха́рію, твої благання вислухані. Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і ти назвеш його Іваном.+ 14 Ти будеш радіти й веселитися, і багато хто буде тішитись його народженням,+ 15 бо він стане великим в очах Єгови.+ Тільки нехай він взагалі не п’є вина чи іншого алкогольного напою.+ Він буде сповнений святого духу ще від народження*+ 16 і поверне багатьох синів Ізра́їля до Єгови, їхнього Бога.+ 17 І він піде перед Богом з духом та силою Іллі,+ щоб зробити серця батьків такими, немов у дітей,+ а неслухняних навернути до мудрості праведних, щоб приготувати народ для Єгови».+
18 Однак Заха́рій сказав ангелу: «Як це можливо? Адже я старий, і дружина моя вже похилого віку».+ 19 На це ангел відповів: «Я Гавриїл+ — той, хто стоїть перед Божим лицем.+ Мене було послано порозмовляти з тобою і сповістити цю добру новину. 20 Але оскільки ти не повірив моїм словам, які сповняться у визначений час, ти замовкнеш і не зможеш говорити до того дня, коли все це станеться».+ 21 Люди ж надворі чекали Заха́рія і вже дивувались, чому він так довго затримується у святині. 22 Заха́рій, вийшовши, не міг говорити з ними, і всі зрозуміли, що він бачив у святині щось надприродне*. Тоді він став пояснювати їм усе жестами, залишаючись німим. 23 Коли ж дні його святого служіння закінчились, він пішов додому.
24 Через кілька днів його дружина Єлизавета завагітніла і п’ять місяців не виходила з дому, кажучи: 25 «Ось так у ці дні вчинив мені Єгова. Він звернув на мене увагу і зняв з мене ганьбу серед людей».+
26 А коли вона була на шостому місяці вагітності, Бог послав ангела Гавриїла+ в галілейське місто Назарет 27 до незайманої дівчини,+ зарученої з чоловіком із Давидового роду. Його звали Йосипом, а дівчину — Марією.+ 28 Прийшовши до неї, ангел сказав: «Вітаю тебе, обдарована ласкою! Єгова з тобою». 29 Через ці слова вона дуже розхвилювалась і намагалася зрозуміти, що́ могло б означати таке вітання. 30 Та ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє, бо ти знайшла ласку в Божих очах. 31 Ти завагітнієш*, народиш сина+ і даси йому ім’я Ісус.+ 32 Він стане великим+ і буде названий Сином Всевишнього,+ а Бог Єгова дасть йому престол його батька Давида.+ 33 Він царюватиме над нащадками Якова завжди, і Царству його не буде кінця».+
34 На це Марія сказала ангелу: «Як це станеться, якщо я ніколи не мала інтимних стосунків з чоловіком?»+ 35 Ангел відповів: «Святий дух злине на тебе,+ і сила Всевишнього огорне тебе. Тому той, хто народиться, буде названий святим,+ Сином Божим.+ 36 Ось твоя родичка Єлизавета, хоча й похилого віку, також зачала сина, і вона — та, яку називають неплідною,— вже на шостому місяці. 37 Бо для Бога немає нічого неможливого».+ 38 Тоді Марія відповіла: «Я раба Єгови! Нехай станеться зі мною, як ти сказав». І ангел відійшов від неї.
39 У ті дні Марія зібралася й поспішила до одного юдейського міста в гористому краю. 40 Прибувши туди, вона увійшла в дім Заха́рія та привітала Єлизавету. 41 Коли ж Єлизавета почула Маріїне вітання, то дитина в її утробі заворушилась, а сама вона сповнилася святого духу 42 й вигукнула: «Благословенна ти поміж жінками і благословенний плід твоєї утроби! 43 До мене прийшла мати мого Господа! За що мені така честь? 44 Бо, тільки-но я почула твоє вітання, дитина в моїй утробі заворушилася з радості. 45 І щаслива жінка, яка повірила, адже все, що Єгова їй говорив, здійсниться».
46 А Марія сказала: «Моя душа звеличує Єгову,+ 47 і дух мій невимовно радіє Богом, моїм Спасителем,+ 48 бо він звернув увагу на свою скромну рабу.+ Відтепер усі покоління називатимуть мене щасливою,+ 49 адже Сильний здійснив для мене великі діла. Його ім’я святе.+ 50 З покоління в покоління він дарує милосердя тим, хто боїться його.+ 51 Він учинив своєю рукою могутні діла+ і розпорошив тих, хто виношує у своїх серцях зухвалі задуми.+ 52 Він скинув могутніх із тронів+ і звеличив незначних.+ 53 Він наситив голодних добром,+ а багатих відіслав ні з чим. 54 Він прийшов на допомогу своєму слузі Ізра́їлю, пам’ятаючи про свою обіцянку виявляти милосердя+ 55 Аврааму та його потомству* вічно, як і говорив нашим прабатькам».+ 56 Марія пробула з нею близько трьох місяців, а потім повернулась додому.
57 Ось настав час, і Єлизавета народила сина. 58 Коли її сусіди та родичі почули, що Єгова виявив їй велике милосердя, то раділи разом з нею.+ 59 А восьмого дня вони прийшли зробити обрı́зання хлопчику+ і хотіли дати йому батькове ім’я — Заха́рій. 60 Але мати заперечила: «Ні, він буде називатись Іваном». 61 Однак їй відповіли: «Жоден з ваших родичів не має такого імені»,— 62 і почали жестами запитувати батька, як він хоче назвати дитину. 63 А він попросив дощечку й написав: «Його ім’я — Іван».+ Це дуже здивувало всіх присутніх. 64 У ту ж мить уста Заха́рія відкрились, а язик звільнився, і він почав говорити,+ вихваляючи Бога. 65 Тоді всіх жителів тієї місцевості огорнув страх, і по цілому гористому краю Юдеї почали розповідати про все, що сталося. 66 Ця новина закарбувалась у серцях усіх, хто її чув і казав: «Ким же стане це дитя?» — бо з ним справді була рука Єгови.
67 Після того Заха́рій, батько дитини, сповнився святого духу і почав пророкувати: 68 «Нехай лине хвала Єгові, Богові Ізра́їля,+ бо він звернув увагу на свій народ і визволив його.+ 69 І він дав нам могутнього спасителя+ з дому Давида, свого слуги,+ 70 бо обіцяв через уста святих пророків давнини+ 71 врятувати нас від ворогів та з рук усіх, хто нас ненавидить.+ 72 Він дав його, щоб виявити нам милосердя, обіцяне нашим прабатькам, і згадати свою святу угоду+— 73 клятву, яку він дав нашому прабатькові Аврааму,+ 74 про те, що, визволивши нас з рук ворогів, наділить честю безстрашно йому служити 75 перед його лицем з відданістю та праведністю всі наші дні. 76 А тебе, дитино, назвуть пророком Всевишнього, бо ти підеш перед Єговою, щоб приготувати для нього шляхи+ 77 і донести до його народу звістку про спасіння, яке можна отримати через прощення гріхів+ 78 завдяки глибокому співчуттю нашого Бога. Виявляючи це співчуття, Бог осяє нас, немов світанок,+ 79 і освітить тих, хто перебуває в темряві і в тіні смерті,+ а також скерує нас на дорогу миру».
80 А хлопчик виріс і зміцнів духом; він перебував у пустельних місцях до того дня, коли виявив себе Ізра́їлю.