Євангеліє від Матвія
27 Коли настав ранок, усі старші священики й старійшини народу почали радитись, як вбити Ісуса.+ 2 Його зв’язали, а тоді відвели й віддали наміснику Пилату.+
3 А коли Юда, зрадник Ісуса, побачив, що того засудили, його почало мучити сумління. Тож він повернув 30 срібняків старшим священикам та старійшинам+ 4 і сказав: «Згрішив я, бо зрадив невинну людину*!» Вони ж відповіли: «А нам що до того? Дивись сам*». 5 І він, кинувши срібняки в храмі, пішов звідти і повісився.+ 6 А старші священики взяли срібняки та сказали: «Їх не можна класти у священну скарбницю, бо це плата за кров». 7 І, порадившись, вони купили за них гончарське поле, щоб ховати чужинців. 8 Тому воно й донині називається Поле Крові.+ 9 Тоді сповнилися слова, сказані через пророка Єремı́ю: «І вони взяли 30 срібняків+ — ціну, яку встановили за цього чоловіка, за того, чию ціну встановили деякі сини Ізра́їля,— 10 і дали їх за гончарське поле, як і наказав мені Єгова».+
11 Коли Ісус став перед намісником, той запитав: «Ти Цар юдейський?» Ісус відповів: «Ти сам це кажеш».+ 12 А коли його звинувачували старші священики й старійшини, він нічого не відповідав.+ 13 Тож Пилат запитав: «Хіба ти не чуєш, скільки обвинувачень вони висувають проти тебе?» 14 Однак Ісус не відповів Пилату ані слова, тому той дуже здивувався.
15 А намісник мав звичай у свята* звільняти для людей в’язня, якого вони хотіли.+ 16 У той час у в’язниці тримали одного відомого злочинця, на ім’я Вара́вва.+ 17 І, коли всі зібралися, Пилат запитав: «Кого хочете, щоб я звільнив для вас: Вара́вву чи Ісуса, званого Христом?» 18 Бо Пилат знав, що вони видали його із заздрості. 19 Крім того, коли він сидів на судовому місці, дружина послала йому звістку: «Нічого не роби тому праведному чоловікові, бо сьогодні я дуже настраждалась через нього уві сні». 20 Але старші священики й старійшини вмовили людей з натовпу, щоб вони просили відпустити Вара́вву,+ а Ісуса вбити.+ 21 І намісник запитав їх: «Кого з цих двох відпустити вам?» — «Вара́вву»,— відповіли вони. 22 Пилат сказав до них: «А що мені робити з Ісусом, так званим Христом?» І всі закричали: «На стовп його*!»+ 23 Пилат запитав: «Що ж поганого він зробив?» Але вони ще сильніше кричали: «На стовп його!»+
24 Пилат, побачивши, що йому нічого не вдалося і що здіймається неабияке замішання, узяв води та помив руки перед натовпом, кажучи: «Я не винний у крові цього чоловіка*. Дивіться самі*». 25 У відповідь весь народ закричав: «Нехай його кров буде на нас і на наших дітях».+ 26 Тоді Пилат звільнив їм Вара́вву, а Ісуса наказав висікти+ і стратити на стовпі.+
27 Після того воїни намісника повели Ісуса в намісницьку резиденцію і зібрали довкола нього весь загін.+ 28 Там вони роздягли Ісуса, накинули на нього багряну накидку+ 29 і, сплівши терновий вінок, надягли йому на голову, а в праву руку дали очеретину. І, припадаючи навколішки, вони глузували з нього й говорили: «Вітаємо тебе, Царю юдейський!» 30 Також вони плювали на нього+ і, забравши очеретину, били нею по голові. 31 Зрештою, наглузувавшись, вони здерли з Ісуса накидку, надягли на нього його вбрання і повели, щоб прибити до стовпа.+
32 Як вони виходили, то зустріли кіреня́нина Си́мона, якого змусили нести* Ісусів стовп мук.+ 33 Прийшовши на місце за назвою Голго́фа, тобто Місце Черепа,+ 34 вони дали Ісусу вина, змішаного з жовчю.+ Але він, скуштувавши, не захотів його пити. 35 Коли ж вони прибили Ісуса до стовпа, то розділили його вбрання між собою, кинувши жеребок,+ 36 а потім сіли там, щоб стерегти Ісуса. 37 І над його головою повісили табличку зі звинуваченням: «Це Ісус, Цар юдейський».+
38 Поряд з ним на стовпах було страчено двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.+ 39 А ті, хто проходив повз Ісуса, хитали головою+ і зневажливо говорили:+ 40 «Гей ти! Ти ж збирався зруйнувати храм і за три дні+ відбудувати його! То врятуй себе! Якщо ти Божий син, то зійди зі стовпа мук!»+ 41 Так само старші священики з книжниками й старійшинами почали глузувати з нього:+ 42 «Інших він рятував, а себе врятувати не може! Він же Цар Ізра́їля,+ то нехай тепер зійде зі стовпа мук, і ми повіримо в нього. 43 Він покладався на Бога, тож нехай Бог і врятує його, якщо він потрібен Йому,+ бо він казав: “Я Божий Син”».+ 44 Так само й розбійники, що були поряд з ним на стовпах, ганьбили його.+
45 І цілий край* огорнула темрява, яка тривала від шостої години аж до дев’ятої.+ 46 А приблизно о дев’ятій годині Ісус скрикнув: «Елı́, Елı́, лама́ сабахтанı́?» — тобто: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?»+ 47 Почувши це, декотрі з тих, що там стояли, почали говорити: «Цей чоловік кличе Іллю».+ 48 І один з них відразу побіг, узяв губку, вмочив її в кисле вино і, настромивши на очеретину, дав йому пити.+ 49 А інші говорили: «Облиш його! Подивимося, чи прийде Ілля, щоб його врятувати». 50 Тоді Ісус ще раз голосно скрикнув і віддав дух.+
51 У ту ж мить завіса святині+ роздерлась надвоє,+ згори донизу,+ й затряслася земля та порозколювалися скелі. 52 І порозкривалися гробниці, з яких попіднімало багато тіл святих людей, що поснули смертним сном 53 (після його воскресіння люди, які виходили з-посеред гробниць, увійшли у святе місто), і багато хто побачив їх. 54 А сотник і воїни, які стерегли Ісуса, побачивши землетрус та все, що сталося, дуже перелякались і сказали: «Він справді був Сином Божим*».+
55 За всім цим здалека спостерігало чимало жінок, які від Галілеї супроводжували Ісуса і прислуговували йому.+ 56 Серед них були Марія Магдалина, Марія — мати Якова і Йо́сія, а також мати Зеведе́євих синів.+
57 Під вечір прийшов один багатий чоловік з Аримате́ї, на ім’я Йосип, який теж був Ісусовим учнем.+ 58 Він пішов до Пилата і попросив дозволу забрати Ісусове тіло.+ Тоді Пилат наказав віддати його.+ 59 Йосип забрав тіло, обгорнув його в чисте тонке полотно з льону+ 60 й поклав у свою нову гробницю,+ висічену в скелі. І, приваливши до входу гробниці великий камінь, він пішов звідти. 61 А Марія Магдалина та інша Марія залишилися сидіти біля могили.+
62 Наступного дня після Приготування+ старші священики та фарисеї зібралися разом перед Пилатом 63 і сказали: «Пане, ми пригадали, що той самозванець, коли ще був живий, говорив: “Через три дні я воскресну”.+ 64 Тож накажи стерегти його могилу аж до третього дня, щоб часом його учні не прийшли і не викрали тіло,+ а потім не сказали: “Він воскрес з мертвих!” І цей останній обман буде гірший від першого». 65 Та Пилат їм відповів: «Можете взяти варту. Ідіть стережіть, як знаєте». 66 Тоді вони пішли і, щоб могила надійно охоронялася, опечатали камінь і поставили варту.