Євангеліє від Івана
5 Після того настало юдейське свято,+ тож Ісус пішов в Єрусалим. 2 В Єрусалимі, біля Овечої брами,+ є купальня з п’ятьма колонадами, що єврейською називається Бетза́та. 3 Там лежало дуже багато хворих, сліпих, кульгавих та калік із сухими* кінцівками. 4 —— 5 Серед них був чоловік, який хворів уже 38 років. 6 Побачивши, що цей чоловік лежить там, і знаючи, як довго він хворіє, Ісус запитав: «Хочеш стати здоровим?»+ 7 На це хворий відповів: «Пане, немає кому опустити мене в купальню, коли вода збурюється. А коли я сам починаю спускатись туди, хтось інший мене випереджує». 8 Тоді Ісус сказав: «Вставай! Бери свою підстилку і йди».+ 9 І чоловік зараз же став здоровим, взяв підстилку та почав ходити.
Це сталося в суботу.+ 10 Тож юдеї сказали зціленому: «Сьогодні субота, і тобі не дозволяється носити підстилку».+ 11 У відповідь чоловік сказав: «Той, хто зцілив мене, промовив: “Візьми свою підстилку та йди”». 12 Вони ж запитали: «А хто сказав тобі: “Візьми її та йди”?» 13 Проте зцілений не знав, хто це був, бо Ісус загубився в натовпі.
14 Згодом Ісус зустрів цього чоловіка у храмі й промовив: «Тепер ти здоровий. Тож більше не гріши, аби з тобою не трапилося чогось гіршого». 15 А чоловік пішов і розказав юдеям, що його зцілив Ісус. 16 Тому юдеї переслідували Ісуса, оскільки він виконував такі діла в суботу.+ 17 Однак Ісус сказав їм: «Мій Батько досі працює, тому працюю і я».+ 18 Через це юдеї почали ще завзятіше шукати можливості його вбити, бо вважали, що він не лише порушує закон про суботу, але й прирівнює себе до Бога, називаючи його своїм Батьком.+
19 А Ісус їм сказав: «Щиру правду кажу вам: Син нічого не може робити від себе, а лише те, що, як він бачить, робить Батько.+ Бо, що робить Батько, те подібно робить і Син. 20 Адже Батько любить* Сина+ та показує йому все, що робить сам; і він покаже йому ще більші діла, щоб ви здивувались.+ 21 Бо, як Батько воскрешає та оживляє мертвих,+ так і Син оживляє тих, кого хоче.+ 22 Сам Батько не судить нікого — увесь суд він доручив Синові,+ 23 щоб усі шанували Сина, як шанують Батька. Хто ж не шанує Сина, той не шанує і Батька, який його послав.+ 24 Щиру правду кажу вам: хто чує мій голос та вірить у того, хто мене послав, той має вічне життя,+ і він не підлягає судові, а перейшов від смерті до життя.+
25 Щиру правду кажу вам: надходить година,— і вже надійшла,— коли мертві почують голос Божого Сина, і ті, хто прислу́хався, будуть жити. 26 Бо, як Батько має в собі життя,+ так і Сину він дав можливість мати в собі життя.+ 27 До того ж Син отримав від Батька владу судити,+ оскільки він є Сином людським.+ 28 Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто перебуває в пам’ятних гробницях, почують його голос+ 29 і вийдуть: хто чинив добро — для воскресіння життя, а хто чинив зло — для воскресіння суду.+ 30 Я нічого не можу робити від себе. Я суджу згідно з тим, що чую, і мій суд праведний,+ оскільки я прагну виконувати не власну волю, а волю того, хто мене послав.+
31 Якщо лише я свідчу про себе, моє свідчення неправдиве.+ 32 Однак про мене свідчить ще хтось, і я знаю, що його свідчення правдиве.+ 33 Ви послали людей до Івана, і він засвідчив правду.+ 34 Я не потребую свідчення від людини, але говорю все це для вашого спасіння. 35 Цей чоловік був світильником, що палає і сяє, проте недовго ви хотіли тішитись його світлом.+ 36 У мене ж є свідчення більше, ніж Іванове, бо вже самі діла, які доручив мені мій Батько,— діла, які я виконую,— свідчать, що мене послав Батько.+ 37 Свідчення про мене дав і сам Батько, який мене послав.+ Ви ж ані голосу його ніколи не чули, ані образу його не бачили,+ 38 і його слово у вас не перебуває, оскільки ви не вірите в того, кого він послав.
39 Ви досліджуєте Писання,+ бо думаєте, що завдяки їм отримаєте вічне життя, і саме вони свідчать про мене.+ 40 А ви все одно не бажаєте прийти до мене,+ аби отримати життя. 41 Я не хочу слави від людей, 42 але я добре знаю, що ви не маєте любові до Бога. 43 Я прийшов від імені свого Батька, ви ж мене не приймаєте. Якби хтось прийшов від свого імені, його ви прийняли б. 44 Як же ви можете вірити мені, якщо радо приймаєте славу один від одного,+ але слави від єдиного Бога не шукаєте?+ 45 Не думайте, що я буду засуджувати вас перед Батьком; вас є кому засуджувати — це Мойсей,+ на якого ви покладаєте надію. 46 Якби ви вірили Мойсею, то повірили б і мені, бо він писав про мене.+ 47 Але коли ви не вірите в те, що написав він, як же тоді повірите моїм словам?»+