Євангеліє від Матвія
13 У той день Ісус, вийшовши з дому, сів коло моря. 2 До нього зійшлися такі численні натовпи, що він сів у човен, а люди залишилися стояти на березі.+ 3 Тоді він почав багато їм розповідати, наводячи приклади:+ «Якось сіяч вийшов сіяти.+ 4 Коли він сіяв, трохи насіння впало при дорозі, але прилетіли птахи і повидзьобували його.+ 5 Ще трохи насіння впало на кам’янисту землю, де було мало ґрунту. Насіння відразу проросло, бо ґрунт був неглибокий.+ 6 Та коли зійшло сонце, то спалило його, і воно засохло, оскільки не мало коріння. 7 Ще трохи насіння впало між терни, але терни виросли й заглушили його.+ 8 А ще трохи насіння впало на добрий ґрунт і почало давати плоди: одне — у 100 разів більше, ніж було посіяно, інше — в 60, а ще інше — в 30.+ 9 Хто має вуха, нехай слухає».+
10 Тоді учні підійшли до нього і запитали: «Чому ти використовуєш приклади, коли навчаєш?»+ 11 Він же їм сказав: «Вам дано* зрозуміти священні таємниці+ небесного Царства, а їм не дано. 12 Бо кожен, хто має, отримає ще більше і матиме вдосталь, а в того, хто не має, заберуть навіть те, що він має.+ 13 Тому я навчаю їх за допомогою прикладів, бо, дивлячись, вони дивляться даремно, і, слухаючи, слухають даремно, і не розуміють суті сказаного.+ 14 На них сповнюються слова з пророцтва Ісаї: “Ви будете чути, але так і не зрозумієте суті сказаного, будете дивитися, але так і не побачите.+ 15 Адже серце тих людей огрубіло*, вухами вони чують, але не відгукуються*, а очі свої вони заплющили, щоб нічого не бачити і нічого не чути, щоб серцем не зрозуміти суті, щоб не навернутися і щоб я їх не зцілив”.+
16 Щасливі ви, бо ваші очі бачать і ваші вуха чують.+ 17 Правду кажу вам: багато пророків і праведних людей дуже хотіли побачити те, що бачите ви, але не побачили,+ і почути те, що чуєте ви, але не почули.
18 А тепер послухайте приклад про сіяча.+ 19 Якщо хтось чує слово про Царство, але не розуміє його суті, то приходить Злий+ і вириває посіяне з серця тієї людини. Так буває, коли насіння падає при дорозі.+ 20 Коли ж насіння падає на кам’янисту землю, це означає, що людина чує слово і відразу приймає його з радістю,+ 21 але вона не має кореня, хоча й тримається якийсь час. А як настає лихо чи переслідування за слово, вона зараз же падає. 22 Коли ж насіння потрапляє між терни, це означає, що людина чує слово, однак тривоги цього віку+ і багатство, яке вводить в оману*, заглушують слово, і воно* не приносить жодного плоду.+ 23 А коли насіння падає на добрий ґрунт, це означає, що людина чує слово та розуміє його суть. Саме такі люди і приносять плоди: одні — в 100 разів більше, інші — в 60, а ще інші — в 30».+
24 Ісус навів їм ще один приклад, кажучи: «Небесне Царство можна прирівняти до чоловіка, який посіяв на полі добре насіння.+ 25 Поки люди спали, прийшов його ворог, посіяв серед пшениці бур’яни та й пішов собі. 26 А коли стебла проросли та з’явилися плоди, проросли і бур’яни. 27 Тож прийшли раби господаря дому і сказали йому: “Пане, хіба не добре насіння ти посіяв на полі? Звідки ж взялися бур’яни?” 28 А той відповів: “Це зробив ворог, якийсь чоловік”.+ Раби запитали його: “Хочеш, ми підемо і повириваємо їх?” 29 Він же сказав: “Не треба, щоб, вириваючи бур’яни, ви часом не вирвали й пшениці. 30 Нехай і те, і те росте разом до жнив, а під час жнив я скажу женцям спочатку позбирати бур’яни, позв’язувати їх у снопи і спалити, а потім зібрати до моєї комори пшеницю”».+
31 Він навів їм ще один приклад: «Небесне Царство подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посіяв на своєму полі.+ 32 Це насіння найдрібніше з усіх, але коли виростає, то стає найбільшою городньою рослиною і робиться деревом, і небесні птахи прилітають та селяться в його вітті».
33 Далі він розповів їм ще такий приклад: «Небесне Царство подібне до закваски, яку жінка взяла й змішала з трьома великими мірами борошна, так що заквасилося все тісто».+
34 Усе це Ісус розповідав натовпам за допомогою прикладів. І без прикладів він до них не говорив,+ 35 щоб сповнити сказане через пророка: «Розкрию уста свої, наведу приклади і проголошу те, що приховувалось ще від заснування».+
36 Потім, відпустивши натовпи, він зайшов у дім. До нього прийшли учні та сказали: «Поясни нам приклад про бур’яни на полі». 37 Тож Ісус промовив: «Сіяч, який посіяв добре насіння,— це Син людський, 38 поле — це світ,+ добре насіння — сини Царства, бур’яни — сини Злого,+ 39 а ворог, який їх посіяв,— це Диявол. Жнива — це закінчення віку, а женці — ангели. 40 Тому, подібно як збирають бур’яни і спалюють у вогні, так буде і під час закінчення віку:+ 41 Син людський пошле своїх ангелів, і ті позбирають у його Царстві всіх, хто є каменем спотикання, і тих, хто чинить беззаконня, 42 та повкидають їх до вогняної печі,+ де вони будуть плакати і скреготати зубами. 43 А праведні у той час сяятимуть, як сонце,+ в Царстві свого Батька. Хто має вуха, нехай слухає.
44 Небесне Царство подібне також до скарбу, захованого в полі. Коли чоловік знайшов цей скарб, то сховав його і на радощах пішов, продав усе, що мав, і купив те поле.+
45 А ще небесне Царство подібне до мандрівного купця, який шукає гарних перлин. 46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він пішов та зараз же продав увесь свій маєток і купив її.+
47 Також небесне Царство подібне до невода, який закинули в море і яким зібрали усіляку рибу. 48 Коли невід наповнився, рибалки витягли його на берег і, посідавши, зібрали добру рибу+ в посудини, а непридатну+ викинули. 49 Саме так буде під час закінчення віку:+ ангели вийдуть, відділять неправедних від праведних 50 і вкинуть неправедних до вогняної печі, де вони будуть плакати і скреготати зубами.
51 Скажіть, ви зрозуміли суть моїх слів?» — «Зрозуміли»,— відповіли вони. 52 Тоді він промовив: «Так і кожен наставник, навчений про небесне Царство, подібний до господаря дому, котрий дістає зі своєї скарбниці нове і старе».
53 Закінчивши наводити ці приклади, Ісус вирушив звідти далі. 54 Коли ж він прийшов у рідні краї,+ то почав навчати людей в їхній синагозі, а вони дивувались і казали: «Звідки в цього чоловіка така мудрість і сила, щоб виконувати могутні діла?+ 55 Хіба він не син теслі?+ Хіба його матір звати не Марія і хіба Яків, Йосип, Си́мон і Юда не його брати?+ 56 А сестри його? Хіба всі вони не з нами? Звідки ж у нього все це?»+ 57 Тож він став для них каменем спотикання.+ Але Ісус сказав: «Пророка шанують скрізь, тільки не в рідних краях та не в рідному домі».+ 58 І через їхнє невірство він виконав там небагато могутніх діл.