Євангеліє від Матвія
26 Закінчивши говорити все це, Ісус сказав своїм учням: 2 «Ви знаєте, що через два дні Пасха+ і Син людський буде відданий у руки ворогів і страчений на стовпі».+
3 А старші священики й старійшини народу зібралися на подвір’ї первосвященика, якого звали Кайя́фа,+ 4 і змовилися+ підступно* схопити* Ісуса та вбити його. 5 Проте вони говорили: «Тільки не у свято, щоб серед народу не здійнялось заворушення».
6 Коли Ісус був у Віфа́нії, в домі Си́мона прокаженого,+ 7 і їв*, підійшла до нього одна жінка з алебастровою пляшечкою, яка була наповнена дорогою пахучою олією, і почала виливати олію йому на голову. 8 Побачивши це, учні обурились і сказали: «Навіщо таке марнотратство? 9 Її можна було б продати за великі гроші, а гроші роздати бідним». 10 Знаючи, про що вони говорять, Ісус сказав: «Чому ви непокоїте цю жінку? Вона зробила для мене добре діло. 11 Адже бідні завжди з вами,+ а я з вами буду не завжди.+ 12 Виливши цю олію на моє тіло, вона підготувала мене до поховання.+ 13 Правду кажу вам: хоч би де по цілому світі проповідувалася добра новина, розповідатимуть і про вчинок цієї жінки на згадку про неї».+
14 Тоді один з дванадцятьох, названий Юдою Іскаріо́том,+ пішов до старших священиків+ 15 і сказав: «Що ви дасте мені, коли я видам його?»+ І вони домовилися дати йому 30 срібняків.+ 16 Відтоді він шукав зручної нагоди видати Ісуса.
17 А в перший день Свята прісного хліба+ учні підійшли до Ісуса і сказали: «Де нам приготувати для тебе пасхальну вечерю?»+ 18 Він же відповів: «Ідіть у місто до такого-то чоловіка і скажіть: “Учитель говорить: «Визначений для мене час близький. Я святкуватиму Пасху з учнями у твоєму домі»”». 19 Тож учні зробили так, як Ісус наказав, і приготували все для пасхальної вечері.
20 Пізніше увечері+ він їв* разом з 12 учнями.+ 21 Під час вечері він промовив: «Правду кажу вам: один з вас зрадить мене».+ 22 Через це вони дуже зажурились, і кожен з них почав питати: «Господи, це ж не я, правда?» 23 А він відповів: «Один з тих, хто вмочає зі мною руку в миску, зрадить мене.+ 24 Це правда, що Син людський іде від вас, як і написано про нього, але горе+ людині, яка зраджує Сина людського!+ Ліпше б їй було взагалі не народитися».+ 25 Юда, який збирався його зрадити, запитав: «Учителю*, це ж не я?» Ісус відповів йому: «Ти сам це сказав».
26 Коли вони ще їли, Ісус взяв хліб і, помолившись, поламав його,+ дав учням і сказав: «Беріть, їжте. Це означає моє тіло».+ 27 Після того він узяв чашу, склав подяку й також дав їм, кажучи: «Пийте з неї всі,+ 28 бо це означає мою “кров+ угоди”,+ яка проллється за багатьох+ для прощення гріхів.+ 29 Але говорю вам: я більше не буду пити від плоду виноградної лози аж до того дня, коли питиму з вами молоде вино в Царстві мого Батька».+ 30 Коли ж вони закінчили, то, заспівавши хвалебні пісні, пішли на Оливкову гору.+
31 Тоді Ісус сказав їм: «Усі ви спіткнетесь через те, що станеться зі мною цієї ночі, бо написано: “Я вражу пастиря — і вівці з отари розпорошаться”.+ 32 Проте коли я воскресну, то піду до Галілеї і там чекатиму на вас».+ 33 Але Петро промовив: «Навіть якщо всі спіткнуться через те, що станеться з тобою, я ніколи не спіткнуся!»+ 34 На це Ісус сказав: «Правду кажу тобі: цієї ночі, перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ 35 Петро відповів: «Навіть якщо мені доведеться померти з тобою, нізащо не зречуся».+ І всі учні говорили так само.
36 Потім Ісус прийшов з учнями на місце, яке називали Гефсима́нія,+ і там сказав їм: «Посидьте тут, поки я піду й помолюся».+ 37 Він взяв з собою Петра й двох Зеведе́євих синів+ і пішов. Ісуса охопив глибокий смуток і сильна тривога,+ 38 і він сказав їм: «Я дуже засмучений, аж до смерті. Залишайтеся тут і пильнуйте зі мною».+ 39 Пройшовши трохи далі, він упав ниць і почав молитися:+ «Батьку мій, якщо можливо, нехай ця чаша+ мене омине. Але хай буде не так, як хочу я, а як хочеш ти».+
40 Він повернувся до учнів і, побачивши, що вони сплять, сказав Петрові: «Невже ви не могли попильнувати зі мною й годину?+ 41 Пильнуйте+ й безупинно моліться,+ щоб не впасти в спокусу.+ Звичайно, дух бадьорий*, але плоть слабка».+ 42 І він вдруге відійшов та молився: «Батьку мій, якщо неможливо, щоб ця чаша мене оминула, і я таки маю випити її, то нехай буде твоя воля».+ 43 Коли він знову повернувся, вони, як і раніше, спали, бо їхні повіки обважніли. 44 Тож, залишивши їх, він ще раз відійшов і помолився втретє, благаючи про те саме. 45 Тоді він повернувся до учнів і сказав: «У такий час ви спите й відпочиваєте?! Ось надходить година, коли Син людський буде зраджений і відданий у руки грішників. 46 Вставайте, ходімо. Мій зрадник уже близько». 47 Коли він ще говорив, прийшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним численний натовп людей з мечами та палицями, яких послали старші священики і старійшини народу.+
48 Зрадник домовився з ними наперед про знак, кажучи: «Той, кого я поцілую,— це він. Візьміть його під варту». 49 І, підійшовши прямо до Ісуса, він сказав: «Вітаю, Учителю*!» — та поцілував його. 50 Проте Ісус промовив до нього: «Чоловіче, навіщо ти прийшов?»+ Тоді до Ісуса підійшли, схопили його і взяли під варту. 51 Раптом один з тих, котрі були з Ісусом, простягнув руку, вихопив меча і, вдаривши ним, відсік праве вухо рабові первосвященика.+ 52 Та Ісус сказав йому: «Вклади меча назад у його місце,+ бо кожен, хто візьметься за меча, від меча й загине.+ 53 Невже ти думаєш, що я не міг би попросити свого Батька дати мені в цю ж мить більше ніж 12 легіонів ангелів?+ 54 Тільки як тоді виконалися б слова з Писання про те, що саме так має статися?» 55 Тоді Ісус сказав людям з натовпу: «Хіба я розбійник, що ви прийшли арештувати мене з мечами й палицями? Я день у день сидів з вами, навчаючи в храмі,+ та ви не брали мене під варту.+ 56 Однак усе це відбувається, щоб сповнилися писання пророків».+ І всі учні покинули його та втекли.+
57 А ті, що взяли Ісуса під варту, відвели його до первосвященика Кайя́фи,+ в якого зібралися книжники й старійшини.+ 58 Петро ж ішов за ним на безпечній відстані аж до подвір’я первосвященика і, ввійшовши туди, сів зі слугами, щоб побачити, чим все це закінчиться.+
59 Старші священики і весь Синедріо́н шукали, хто б міг дати неправдиві свідчення проти Ісуса, бо хотіли стратити його.+ 60 Але вони не могли нічого знайти, хоча приходило багато неправдивих свідків.+ Згодом вперед виступили двоє, 61 які сказали: «Цей чоловік вихвалявся, говорячи: “Я можу зруйнувати Божий храм і відбудувати його за три дні”».+ 62 Почувши це, первосвященик встав і запитав його: «Тобі нı́чого сказати? Чуєш, що́ вони свідчать проти тебе?»+ 63 Але Ісус мовчав.+ Тому первосвященик запитав: «Поклянися живим Богом і скажи нам, хто ти. Ти Христос, Божий Син?»+ 64 На це Ісус відповів: «Ти сам це сказав. Однак говорю вам: віднині ви будете бачити Сина людського,+ який сидітиме праворуч від Сильного+ і йтиме на небесних хмарах».+ 65 Тоді первосвященик роздер свій одяг, вигукуючи: «Він зневажає Бога!+ Навіщо нам ще свідки? Таж ви самі чули ці богозневажні слова. 66 Що ви скажете на це?» Ті ж відповіли: «Він заслуговує смерті!»+ 67 І одні плювали Ісусові в обличчя+ і били його кулаками,+ а інші били його по щоках,+ 68 кажучи: «Пророкуй нам, Христе. Хто вдарив тебе?»
69 А Петро тим часом сидів на подвір’ї. До нього підійшла одна служниця і сказала: «Ти теж був з тим галілея́нином, з Ісусом!»+ 70 Але він заперечив перед усіма: «Я не знаю, про що ти говориш». 71 Коли він вийшов до сторожки біля брами, ще одна дівчина помітила його і сказала людям, які там стояли: «Цей чоловік був з тим назаря́нином, Ісусом».+ 72 Петро знову заперечив, присягаючи: «Я не знаю цього чоловіка!» 73 Незабаром люди, які стояли довкола, підійшли й сказали Петру: «Ти дійсно один з них, бо й твій говір видає тебе». 74 А він почав присягатися і клястися: «Я не знаю цього чоловіка!» І в ту ж мить проспівав півень. 75 Тоді Петро пригадав Ісусові слова: «Перш ніж проспіває півень, ти тричі зречешся мене».+ І вийшов він звідти та гірко заплакав.